Шарль-Марі Відор

Шарль-Марі Відор (фр. Charles-Marie Widor; 21 лютого 1844, Ліон — 12 березня 1937, Париж) — французький органіст, композитор і музичний педагог.

Шарль-Марі Відор
фр. Charles-Marie Widor
Основна інформація
Дата народження 21 лютого 1844(1844-02-21)[1][2][…]
Місце народження Ліон, Липнева монархія[3][4][5]
Дата смерті 12 березня 1937(1937-03-12)[1][6][…] (93 роки) або 1937
Місце смерті Париж, Франція[3][4]
Громадянство Франція[7]
Професії classical composer, органіст, аранжувальник, музичний педагог, музичний критик, викладач університету, педагог
Освіта Королівська консерваторія в Брюсселі
Вчителі François-Joseph Fétisd і Jacques-Nicolas Lemmensd
Відомі учні Артур Онеґґер, Олів'є Мессіан, Даріус Мійо, Шарль Турнемір, Emil Freyd, Henri Libertd, Марсель Дюпре, Laura Netzeld, Надія Буланже[8] і Henri Büsserd
Мова французька
Жанри опера і симфонія
Псевдоніми Aulétès
Нагороди
Автограф
Твори у Вікіджерелах
 Файли у Вікісховищі

Життєпис
Головний орган фірми Cavaillé-Coll в Паризькій Церкві Сен-Сюльпіс (1863).

Батько Відора був органістом і майстром з виготовлення органів, другом найбільшого органного майстра XIX століття Арістіда Кавайє-Колля, за рекомендацією якого Відор вступив до Брюссельської консерваторії, де навчався органу у Жака Ніколя Лемменса і композиції у Франсуа Жозефа Феті. Після закінчення курсу Відор в 1869 був запрошений тимчасово зайняти посаду органіста в паризькій церкви Сен-Сюльпіс, замість померлого Лефебюр-Велі, і перебував на цій посаді протягом 64 років, хоча постійний контракт з ним так і не був укладений (в 1934-му Відора змінив один з найбільш значних його учнів, Марсель Дюпре).

З 1890 Відор був професором органу, а з 1896 композиції в Паризькій консерваторії. Серед учнів Відора були такі великі фігури французької та світової музики, як Луї В'єрн, Даріус Мійо, Едґар Варез, Альберт Швейцер, Дімітріє Куклін.

Творчість

Композиторська спадщина Відора досить широка і включає:

  • десять симфоній для органу,
  • чотири опери,
  • низку оркестрових творів (з яких найбільшою популярністю користуються симфонічна поема «Вальпургієва ніч», фортепіанний і віолончельний концерти),
  • пісні і романси.

Однак основу творчості Відора складають масштабні органні твори, які Відор незвично називав симфоніями (частково у зв'язку з тим, що реформа органобудівництва, вироблена Кавайє-Коллем, значно розширила діапазон і виразні можливості цього інструменту). Відор весь час, протягом десятиліть, повертався до музики своїх симфоній — деякі з них існують у восьми різних редакціях. З десяти симфоній для органу Відора найзнаменитішими і часто виконуваними є п'ята (завершується знаменитою токатою) і шоста (обидві опубліковані в 1887).

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119009706 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. свідоцтво про народження
  6. Encyclopædia Britannica
  7. LIBRIS — 2012.
  8. Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.03705

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.