Шехонін Микола Олексійович

Микола Олексійович Шехонін
рос. Николай Алексеевич Шехонин
Народження	29 серпня 1882 Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	24 серпня 1970 (87 років) Буенос-Айрес, Аргентина
Поховання	Британське кладовище Буенос-Айреса
Національність	росіянин
Навчання	Петербурзький інститут цивільних інженерів
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Архітектурний стиль	модерн, неоампір
Містобудівні проєкти	Генеральний план Києва

Мико́ла Олексійович Шехо́нін (29 серпня 1882, Санкт-Петербург — 24 серпня 1970, Буенос-Айрес) — київський архітектор. Чоловік оперної співачки Олени Шехоніної-Сергеєвої.

Біографія

Микола Олексійович Шехонін народився 29 серпня 1882 року у Санкт-Петербурзі. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, який закінчив 1907 року і здобув відповідне звання.

1908 року оселився у Києві. У 1909—1941 роках на педагогічній роботі, викладач Київського Будівельного Технікуму, Київського політехнічного інституту, Дніпропетровського будівельного Інституту, Київського Художнього Інституту (архітектурне проектування і малювання). Протягом 1920—1930-х років розробив генеральний план Києва. З 1930 року — професор. З 1932 року — керівник Другої архітектурної мистецької майстерні в Києві.

Восени 1943 року виїхав за межі СРСР. З 1943 по 1945 рік жив у Відні, з 1945 по 1948 рік — у Італії. З 1948 року жив у Аргентині.

1952 року Микола Шехонін з сином Сергієм за власним проектом збудував собі в Касерос (передмісті Буенос-Айреса) невеликий дачний будиночок. Також архітектор розписав кафедральний воскресенський собор Російської православної церкви за кордоном у м. Буенос-Айрес. Микола Шехонін також написав образи та полотна для православного храму св. Володимира у Вілья-Бальєстер[1][2].

Помер Микола Шехонін 24 серпня 1970 року у Буенос-Айресі. Похований на британському кладовищі у м. Буенос-Айрес[3]. Координати поховання 34°35′24″ пд. ш. 58°27′53″ зх. д.[4].

Стилістично роботи Шехоніна відносяться до модерну та неоампіру.

Головні проекти в Києві

Прибутковий будинок на вул. Тарасівській, 3-а (1910).
Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 6а
Будинок Юрковича на вул. Паньківській, 8 (1910).
Переміг на конкурсі проектів Міської публічної бібліотеки (1910, фасади збудовані за проектом Е. Клаве).
Прибутковий будинок на вул. Саксаганського, 57.
Прибутковий будинок на вул. Саксаганського, 78 (1911).
Прибутковий будинок В. Ванецької на вул. Саксаганського, 73 (1911—1912).
Брав участь у будівництві Всеросійської виставки в Києві 1913 року (архіт. Ф. Вишинський, В. Городецький та інші).
Київська Військово-інженерна школа (1913—1917 та 1918—1920).
Павільйон українського друкарства на сільськогосподарській виставці в Києві (1913).
Військово-інженерне училище ім. цесаревича Олексія на бульварі Лесі Українки, 25 (1914—1916, співавтор інж. І. Лільє).
Махоркова фабрика в Ромні (1925).
Будинок Державних установ у Києві на Хрещатику, 5 (1929—1931, знесено 2004 року)[5].
Клуб «Харчовик» на Контрактовій площі (1931—1932).
Житловий будинок заготзерна на вул. Лисенка, 8 (1933—1935).
Школа на вул. Володимирській, 1/15 (1939).

Галерея

Прибутковий будинок на вул. Тарасівській, 3-а
Будинок Юрковича на вул. Паньківській, 8
Прибутковий будинок на вул. Саксаганского, 57
Прибутковий будинок на вул. Саксаганского, 78
Військово-інженерне училище ім. цесаревича Олексія, нині Київський військовий ліцей імені Івана Богуна
Будинок клубу «Харчовик», нині Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва
Житловий будинок заготзерна на вул. Лисенка, 8
Школа по вул. Володимирській, 1/15
Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 6а

Примітки

Парнікоза, Іван. Касерос. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких.
Парнікоза, Іван. Кафедральний собор Воскресіння Христового російської православної церкви за кордоном. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українською). Микола Жарких.
Парнікоза, Іван. Британське кладовище. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких.
Парнікоза, Іван. Українська громада в Буенос-Айресі після закінчення Другої світової війни. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Процитовано 07.02.2022.
Будинок держустанов // nin-gen.livejournal.com. — 2017. —29 березня.

Джерела

Малаков Д. В. Архітектор Шехонін. Три епохи. — К. : КИЙ, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7177-09-7.
Шехонін Микола // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. — Т. 10. — С. 3849.
Шехонін Микола Олексійович / Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник / В. І. Тимофієнко. — К. : «Головкиївархітектура» та «НДІТІАМ», 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-16-6.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Парнікоза, Іван. Касерос. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких.

[2] Парнікоза, Іван. Кафедральний собор Воскресіння Христового російської православної церкви за кордоном. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українською). Микола Жарких.

[3] Парнікоза, Іван. Британське кладовище. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких.

[4] Парнікоза, Іван. Українська громада в Буенос-Айресі після закінчення Другої світової війни. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Процитовано 07.02.2022.

[5] Будинок держустанов // nin-gen.livejournal.com. — 2017. —29 березня.