122-мм гаубиця зразка 1910 року
122-мм гаубиця зразка 1910 року — легка польова гаубиця періоду Першої світової війни виробництва Російської імперії та СРСР. впродовж 1917–1920 років була на озброєнні армії України.[1]
| 122-мм гаубиця зразка 1910 року | |
|---|---|
 | |
| Тип: | Легка гаубиця |
| Походження: |  Російська імперія |
| Історія служби | |
| Термін використання | 1911-1945 |
| Використання у | Російська імперія
|
| Війни | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Українсько-радянська війна Друга світова війна (модернізовані варіанти) та інші. |
| Історія виробництва: | |
| Конструктор | Фірма "Шнейдер" |
| Виробник | Обуховський завод та інші підприємства |
| Виготовлено | 1911-1929 |
| Характеристики | |
| Маса | бойова: 1331 кг похідна: 2375 кг |
| Довжина | 12,8 калібрів |
| Обслуга | 7 |
| Тип боєприпасу | граната або шрапнель 23 кг |
| Калібр | 122 мм |
| Кут підвищення | від -3° до 44,5° |
| Кут повороту | 5° |
| Бойова скорострільність | 5-6 пострілів на хвилину |
| Дульна швидкість | 335 м/с |
| Максимальна дальність | 7,68 км |
Створення та опис
Досвід Російсько-японської війни продемонстрував необхідність прийняття на озброєння легкої польової гаубиці. Головне артилерійське управління визначило для легкої гаубиці калібр 48 ліній (122 міліметри). При прийнятті на озброєння розглядалася власна російська розробка а також варіанти, запропоновані німецькою фірмою «Крупп» (з горизонтальним клиновим затвором) та французькою фірмою «Шнейдер» (з поршневим затвором). 1909-го року було прийнято на озброєння гармату, розроблену фірмою «Круппа», а 1910-го року — фірмою «Шнейдера».
Боєкомплект складався з фугасного снаряду з детонатором та шрапнель з трубкою з 45-секундним затриманням. Максимальний заряд складався з 5 зарядів у гільзі максимальною загальною масою 1,773 кг. Гаубиця зразка 1910-го року мала щит, що став обов'язковим елементом польових гармат Першої світової війни.