159-та резервна дивізія (Третій Рейх)
159-та резервна дивізія (Третій Рейх) (нім. 159. Reserve-Division) — резервна піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. 29 вересня 1944 року переформована на 159-у піхотну дивізію.
| 159-та резервна дивізія (Третій Рейх) 159. Reserve-Division | |
|---|---|
 Німецький зенітний кулемет MG-34 на прикритті французького узбережжя. 1943 | |
| На службі | 1 жовтня 1942 — 29 вересня 1944 |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Третій Рейх |
| Належність |
.svg.png.webp){kind=small} Вермахт |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Роль | піхота |
| Чисельність | піхотна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Франкфурт-на-Майні |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
генерал-лейтенант Герман Меєр-Рабінген |
Історія
159-та резервна дивізія сформована 1 жовтня 1942 року у Франкфурті-на-Майні шляхом переформування дивізії № 159, що входила до складу сил резервних військ Вермахту. Відразу після завершення формування дивізію перекинули до окупованої Франції в район Осер—Бар-ле-Дюк—Шомон-сюр-Ер—Труа, де вона виконувала окупаційні функції до листопада 1942 року. 11 листопада 1942, незабаром після висадки союзних військ у Північній Африці, дивізія у складі 66-го резервного корпусу та іншими формуваннями 7-ї армії генерала Ф. Долльмана брала участь в окупації вільної Французької зони та роззброєнні французьких збройних сил уряду Віші.
В подальшому дивізія передислокувалась до району Віші—Клермон-Ферран—Ріон—Сент-Етьєн, де німецькі війська зі складу з'єднання продовжували ведення активних антипартизанських дій, інтенсивність яких значно зросла у передбаченні вторгнення союзних військ до Франції. Водночас, частини дивізії виконували завдання з окупації регіону Центрального масиву, аж до іспансько-французького кордону. У січні 1944 року 159-ту резервну дивізію передислокували на захід на узбережжя Біскайської затоки в район Бордо, для забезпечення протидесантної оборони.
Після висадки союзних військ на територію континентальної Франції, німецька дивізія відступила з боями на схід до Пуатьє, далі на Безансон та Віллесексель. 29 вересня 1944 року у районі Бельфор дивізія була реорганізована та перетворена на 159-у піхотну дивізію.
Командування
Командири
- генерал-лейтенант Герман Меєр-Рабінген (нім. Hermann Meyer-Rabingen) (1 жовтня 1942 — 20 червня 1944);
- генерал-майор Аксель Шмідт (нім. Axel Schmidt) (20 червня — 8 вересня 1944);
- генерал-лейтенант Альбін Наке (нім. Albin Nake) (8 — 29 вересня 1944).
Підпорядкованість
| Час | Корпус | Армія | Група армій (округ) |
Штаб |
|---|---|---|---|---|
| 1943 | ||||
| лютий | LXXX-й ак | 1-ша армія | Група армій «D» | Центральна Франція |
| березень | резерв | — | Група армій «D» | Центральна Франція |
| вересень | LXVI-й рез.к | — | Група армій «D» | Центральна Франція |
| 1944 | ||||
| січень | LXVI-й рез.к | — | Група армій «D» | Центральна Франція |
| лютий | LXXXVI-й ак | 1-ша армія | Група армій «D» | Південно-Західна Франція |
| липень | LXIV-й ак | 1-ша армія | Група армій «D» | Південно-Західна Франція |
| серпень | LXIV-й ак | — | Група армій «G» | Бельфор |
| вересень | IV. Lw. | 19-та армія | Група армій «G» | Бельфор |
Склад
| Вересень 1942[1] |
|---|
| 9-й резервний гренадерський полк |
| 251-й резервний гренадерський полк |
| 9-й резервний артилерійський полк |
| 15-й інженерний батальйон |
| 1059-те дивізійне управління постачання[2] |
Див. також
Посилання
- 159. Reserve-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- 159. Reserve-Division. на axishistory.com. (англ.)
- 159. Reserve-Division. на okh.it. (італ.)
- 159th Reserve Division 6 June 1944
- Division Nr. 159 / 159. Reserve-Division / 159. Infanterie-Division(нім.)
- 159. RESERVE-DIVISION — UNIT HISTORY
Література
- Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 8: Die Landstreitkräfte 201—280. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1174-9.
- Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)