174567 Варда

174567 Варда, попереднє позначення 2003 MW12 - подвійний транснептуновий об'єкт[1]. Супутник Ільмаре був виявлений у 2009 році[12].

174567 Varda
Зображення, зроблене телескопом Габбл, Варди та її супутника Ільмаре, 2010
Відкриття [1][2][3]
Відкривач Джеффрі А. Ларсен
Місце відкриття Обсерваторія Кітт-Пік
Дата відкриття 21 червня 2003 (перше зображення до відкриття датоване 19 березня 1980)
Позначення
Вимова [ˈvɑrdə]
Названа на честь Варда
(персонаж Дж. Р. Р. Толкіна)[2]
Тимчасові назви 2003 MW12
Категорія малої планети ТНО [1] · cubewano [4]
detached [5] · distant [2]
Орбітальні характеристики [1]
Епоха 23 березня 2018 (ЮД 2458200.5)
Велика піввісь 46.047 AU
Середня орбітальна швидкість Шаблон:Deg2DMS / day
Середня аномалія 271.85 °
Нахил орбіти 21.498°
Довгота висхідного вузла 183.98°
Аргумент перицентру 180.71°
Супутники 1
Фізичні характеристики
Розміри 790±15 × est. 723±14[lower-alpha 1][6]
Середній радіус 378 or 378.5 ± ? км[6]
722+82
−76 km[7]
Сплюснутість 0.085 ± ?[6]
Маса бл. 90%[8] (2.664±0.064)×1020 кг[7]
Середня густина 1.24+0.50
−0.35 г/см³ (система)[9][lower-alpha 2]
бл. 1.32 г/см3[6]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0.015 g (на полюсах)
0.012 g (на екваторі)
Період обертання 5.61 год[7]
5.91 год[10]
Альбедо 0.102+0.024
−0.024[9]
0.166+0.043
−0.033[7]
Спектральний тип B−V = 0.892±0.028
V−I = 1.133±0.034
B−V = 0.857±0.061
Видима зоряна величина 20.5[11]
Стандартна зоряна величина 3.097±0.060[7]
3.4[1]
3.61±0.05[9]

За розрахунками Майкла Брауна, об'єкт має стандартну зоряну величину 3,5 та розрахунковий діаметр близько 700—800 км[13][6], тож це кандидат у карликові планети[14]. Однак Гранді стверджує, що такі як Варда об'єкти, що мають розмір 400—1000 км з альбедо менше ≈0,2 та густиною ≈1,2 г/см3 чи менше, ймовірно, ніколи не стискаються в цілком тверді тіла, не кажучи вже про їх гравітаційну диференціацію, і тому малоймовірно, що це карликові планети[15].

Відкриття та орбіта
Полярний та екліптичний вигляд орбіти Варди.

Варду виявив у березні 2006 року Джефрі А. Ларсен за допомогою телескопа Spacewatch в рамках проекту Військово-морської академії Сполучених Штатів Тризуба, використовуючи зображення, датовані 21 червня 2003 року[16].

Об'єкт обертається навколо Сонця на відстані 39,6—52,5 а. о. з періодом 312 років і 6 місяців (114 129 діб; велика піввісь 46,05 а. о.). Його орбіта має ексцентриситет 0,14 і нахил 21° до екліптики[1] і буде в перигелії в листопаді 2096 року.[5][17] Його спостерігали 68 разів протягом 14 протистоянь.

Назва

Назва Варди та її супутника були оголошені 16 січня 2014 року. У легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна: Варда — одна з восьми піднесених Валар, найшанованіша богиня ельфів Середзем'я. Її називали «Королевою зір» або «Та, що творить зорі». Ільмаре — маяр зі свити Варди, її вірна помічниця[2].

Супутник

Варда має щонайменше один супутник, Ільмаре [ˈɪlməriː] (наголос на перший склад), або Варда I, який був виявлений у 2009 році. Має приблизно 350 км у діаметрі (приблизно 50 % від Варди), що становить 8 % маси системи об'єкта, або 2×1019 кг, якщо вважати, що його густина й альбедо такі ж, як у Варди. Ільмаре має велику піввісь 4809±39 км (близько 12 радіусів Варди) та орбітальний період 5,75 дня.

Фізичні властивості

Виходячи з видимої яскравості та припущеного альбедо, орієнтовний розмір системи Варда — Ільмаре становить 792+91
−84 км, розмір основного тіла оцінюється в 705+81
−75 км. Загальна маса подвійної системи становить приблизно 2.66×1020 кг. Густина як головного тіла, так і супутника оцінюється приблизно в 1.24 г/см³, виходячи з припущення, що вони мають однакову густину[9][7].

10 вересня 2018 року спостерігалося покриття Вардою зорі і діаметр Варди було уточнено — він виявився рівним 790±15 км[6].

Поверхні як головного тіла, так і супутника виглядають червоними у видимій та ближній інфрачервоній частинах спектру (спектральний клас IR), Ільмаре трохи червоніший, ніж Варда. Спектр системи не показує поглинання води, але свідчить про метаноловий лід. Період обертання Варди оцінюється в 5,61 годин[7].

Див. також
  • (55565) 2002 AW197 — подібний транснептуновий об’єкт за орбітою, розміром та кольором.

Коментарі
  1. Полярний розмір обчислений множенням вимірюваного екваторіального діаметра 790±15 km на корінність 0,085, отриману в результаті покриття в 2018 році.[6]
  2. This would be density of both Varda and Ilmarë if they have equal albedos and equal densities

Примітки
  1. JPL Small-Body Database Browser: 174567 Varda (2003 MW12) (2016-08-07 last obs.). Лабораторія реактивного руху. Процитовано 5 червня 2018.
  2. 174567 Varda (2003 MW12). Minor Planet Center. Процитовано 5 червня 2018.
  3. List Of Transneptunian Objects. Minor Planet Center. Процитовано 5 червня 2018.
  4. MPEC 2009-P26 :Distant Minor Planets (2009 AUG. 17.0 TT). Minor Planet Center. 7 серпня 2009. Процитовано 24 серпня 2009.
  5. Marc W. Buie (15 квітня 2008). Orbit Fit and Astrometric record for 174567. SwRI (Space Science Department). Процитовано 24 серпня 2009.
  6. Braga-Ribas, Felipe; Sicardy, Bruno; Assafin, Marcelo; Ortiz, José-Luis; Camargo, Julio; Desmars, Josselin (September 2019). The stellar occultation by the TNO (174567) Varda of September 10, 2018: size, shape and atmospheric constraints EPSC-DPS Joint Meeting 2019 13. European Planetary Science Congress. Процитовано 14 жовтня 2019.
  7. Grundy, W. M.; Porter, S. B.; Benecchi, S. D.; Roe, H. G.; Noll, K. S.; Trujillo, C. A. та ін. (September 2015). The mutual orbit, mass, and density of the large transneptunian binary system Varda and Ilmarë. Icarus 257: 130–138. Bibcode:2015Icar..257..130G. arXiv:1505.00510. doi:10.1016/j.icarus.2015.04.036. Процитовано 16 серпня 2017.
  8. Using Grundy et al.'s working diameters of 361 km and 163 km, and assuming the densities of the two bodies are equal, Varda would contribute 91.6% of the system mass.
  9. Vilenius, E.; Kiss, C.; Mommert, M.; Müller, T.; Santos-Sanz, P.; Pal, A. та ін. (May 2012). "TNOs are Cool": A survey of the trans-Neptunian region. VI. Herschel/PACS observations and thermal modeling of 19 classical Kuiper belt objects. Astronomy and Astrophysics 541: 17. Bibcode:2012A&A...541A..94V. arXiv:1204.0697. doi:10.1051/0004-6361/201118743. Процитовано 5 червня 2018.
  10. Thirouin, A.; Noll, K. S.; Ortiz, J. L.; Morales, N. (September 2014). Rotational properties of the binary and non-binary populations in the trans-Neptunian belt. Astronomy and Astrophysics 569: 20. Bibcode:2014A&A...569A...3T. arXiv:1407.1214. doi:10.1051/0004-6361/201423567. Процитовано 16 серпня 2017.
  11. AstDys (174567) 2003MW12 Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 22 березня 2009.
  12. Johnston, Wm. Robert (31 січня 2015). Asteroids with Satellites Database – (450894) 2008 BT18. Johnston's Archive. Процитовано 5 червня 2018.
  13. (174567) Varda 2018 Sep 10 716 ±4.8 x 716.6 km. PA 0.0°. Процитовано 15 квітня 2019.
  14. Brown, Michael E. How many dwarf planets are there in the outer solar system?. Каліфорнійський технологічний інститут. Процитовано 9 лютого 2018.
  15. W.M. Grundy, K.S. Noll, M.W. Buie, S.D. Benecchi, D. Ragozzine & H.G. Roe, 'The Mutual Orbit, Mass, and Density of Transneptunian Binary Gǃkúnǁʼhòmdímà ((229762) 2007 UK126)', Icarus (forthcoming, available online 30 March 2019) Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine. DOI: 10.1016/j.icarus.2018.12.037,
  16. Larsen, Jeffrey A.; Roe, Eric A.; Albert, C. Elise (2007). The Search for Distant Objects in the Solar System Using Spacewatch. The Astronomical Journal 133 (4): 1247–1270. Bibcode:2007AJ....133.1247L. doi:10.1086/511155.
  17. HORIZONS Web-Interface. Лабораторія реактивного руху. Процитовано 24 серпня 2009.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.