2 Паллада

2 Палла́да (лат. 2 Pallas) — астероїд у Сонячній системі. Відкритий 28 березня 1802 року Генріхом Вільгельмом Ольберсом і названий на честь Афіни Паллади[4][5].

Розміри 10 перших відкритих астероїдів у порівнянні з Місяцем. Паллада (друга) є найбільшим астероїдом головного поясу. Цереру (крайня зліва) нині відносять до карликових планет.
2 Паллада 
Ультрафіолетове зображення Паллади
Відкриття
Відкривач Генріх Ольберс
Місце відкриття Бремен
Дата відкриття 28 березня 1802
Позначення
Названа на честь Афіна Паллада
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,771722875768 а. о.
Перигелій 2,130434721739 а. о.
Афелій 3,413011029797 а. о.
Ексцентриситет 0,231368063393
Орбітальний період 1685,478186167 д
Середня орбітальна швидкість 0,213589237140 °/д
Середня аномалія 35,50313393617°
Нахил орбіти 34,84103374517°
Довгота висхідного вузла 173,0969085484°
Аргумент перицентру 309,9258687541°
Фізичні характеристики
Розміри 545 км
Маса (2,11±0,26)×1020 кг[2]
Середня густина ~2,8 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні ~0,18 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,32 км/с
Період обертання 7,8132 год
Нахил осі вірогідно 78 ± 13°
Альбедо 0,101 (геом.)[1]
Температура ~164 K
макс: ~265 K (-8 °C)
Спектральний тип B (Толен)
B (SMASS)
Видима зоряна величина 6,4 до 10,6
Стандартна зоряна величина 4,13
Кутовий розмір 0,59"[3]—0,17"
 2 Паллада у Вікісховищі

Паллада належить до головного поясу астероїдів. Має геометричне альбедо 0,101, стандартну зоряну величину 4,21m і належить до спектрального класу B. Один оберт навколо власної осі астероїд здійснює за 0,32555 доби (~7,8 год)[1].

Паллада є другим за розмірами тілом головного поясу астероїдів — 570×525×500 км (вона трохи більша, ніж Веста). Оскільки у серпні 2006 року Церері було надано статус карликової планети, наразі Паллада є найбільшим астероїдом головного поясу.

Встановлено майже цілковиту тотожність спектрів Паллади та невеликого астероїда 1580 Бетулія, що може свідчити про їх генетичний зв'язок[6].

Див. також

Примітки
  1. База даних малих космічних тіл JPL: 2 Паллада (англ.). Процитовано 2014.05.13. Останнє спостереження 2013.02.20.
  2. Baer, James; Steven R. Chesley (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris (PDF). Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy (Springer Science+Business Media B.V. 2007) 100 (2008): 27–42. doi:10.1007/s10569-007-9103-8. Процитовано 11 листопада 2008.
  3. Обчислено з JPL Horizons для 2014-02-24
  4. Schmadel L. D. Dictionary of Minor Planet Names. — Sixth Revised and Enlarged Edition. — Heidelberg, N. Y., Dordrecht, L. : Springer, 2012. — P. 13. — ISBN 978-3-642-29717-5.
  5. Паллада (малая планета) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  6. Паллада // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 339. — ISBN 966-613-263-X.

Корисні посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.