Aloe bicomitum

Aloe bicomitum (укр. Алое бікомітум)[1]  — сукулентна рослина роду алое.

Aloe bicomitum
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. bicomitum
Біноміальна назва
Aloe bicomitum
L.C.Leach, 1977
Синоніми

Aloe venusta Reynolds

Етимологія

Видова назва дана на честь двох дослідників Гілберта В. Рейнольдса (1895–1967) і Нейла Р. Смутса (1898–1963), що подорожували разом в пошуках рослин, від лат. bi — два і лат. comitor — супроводжувати.[2]

Морфологічна характеристика

Багаторічна трав'яниста рослина без стебла, листя прямі, трохи загибаються всередину до 50 см завовжки і 9 см завширшки, бронзового відтінку, з низкою довгастих декоративних плям, які можуть зникнути з віком, зібрані в компактні розетки. Зубчики 1-3 мм завдовжки, з інтервалом 8-10 мм один від одного. Вертикальне суцвіття близько 1 м завдовжки, розгалужене на 6-10 гілок, циліндричні китиці з кораловими рожевими квітками.

Росте поодиноко, або формує невеликі групи.

Найближчий родич, схожий з цим видом — Aloe macrosiphon.

Місця зростання

Цей вид поширений тільки в південній частині озера Танганьїка (Танзанія, Демократична Республіка Конго, Замбія) між річкою Каламбо і затокою Кітута, де він росте на вертикальних скельних стінах на висоті 780–1400 м над рівнем моря.

Умови вирощування

Відносно рідкісний в колекціях вид. Мінімальна температура — + 10 °C. Надає перевагу сонячним місцям або легкій тіні. Посухостійка рослина.

Див. також

Примітки
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)

Бібліографія
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Pope, G. V. (ed.) (2001). Flora Zambesiaca 12(3): 1-106. Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. (англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.