Focke-Wulf Fw 191
Focke-Wulf Fw 191 — прототип бомбардувальника Люфтваффе періоду Другої світової війни.
| Focke-Wulf Fw 191 | |
|---|---|
![]() | |
| Focke-Wulf Fw 191. 1947 | |
| Призначення: |
Бомбардувальник |
| Перший політ: | 1942 |
| На озброєнні у: |
|
| Розробник: | Focke-Wulf |
| Всього збудовано: | 3 |
| Екіпаж: | 5 осіб |
| Максимальна швидкість (МШ): | 620 км/год |
| Дальність польоту: | 3600 км |
| Бойова стеля: | 9700 м |
| Швидкопідйомність: | 6,1 м/с |
| Довжина: | 18,45 м |
| Висота: | 4,8 м |
| Розмах крила: | 28,98 м |
| Площа крила: | 70,5 м² |
| Шасі: | прибирається |
| Споряджений: | 19.575 кг |
| Двигуни: | 2×Junkers Jumo 222 |
| Тяга (потужність): | 2×2200 к. с. |
| Гарматне озброєння: | 2×20-мм MG 151 |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 2000 кг |
| Підвісне озброєння: | 2.000 кг бомб |
| Кулеметне озброєння: |
4×7,92-мм MG 81 4×13-мм MG 131 |
| Торпедне озброєння: | 2 |
Історія
Імперське міністерство авіації оголосило 1939 конкурс на будівництво середнього бомбардувальника з герметичною кабіною, який повинен був нести 2000 кг бомбового навантаження з бойовим радіусом 1800 км при висоті 7000 м і швидкості 600 км/год. Це дозволяло бомбардувати цілі у Великій Британії з баз у Франції, Норвегії. У конкурсі взяли участь компанії Arado[1] (Arado E.340), Dornier (Dornier Do 317), Junkers (Junkers Ju 288).
Спочатку планували використовувати 24-циліндровий мотор Daimler-Benz DB 604[2] потужністю 2500 к.с., який пропонували замінити мотором рівної потужності Junkers Jumo 222[3]. У прототипах використали мотори BMW 801[4] потужністю 1750 к.с. Через недостатню потужність моторів виникли проблеми з досягненням заданих параметрів, тому 1942 збудували лише прототипи V1, V2. Прототип V6 отримав мотори Jumo-222.
П'ять членів екіпажу сиділи в передній герметичній кабіні. Під кабіною, по бортах було встановлено 15,1-мм кулемети MG 151[5]. На моторних гондолах містились 7,92-мм кулемети MG 81[6]. У бомбовому відсіці, на зовнішніх підвісках можна було перевозити до 4000 кг навантаження. Випробовування літака припинили наприкінці 1943. Розглядалась модифікація з 4 моторами.
Джерела
- Wolfgang Wagner: Kurt Tank — Konstrukteur und Testpilot; Bernard & Graefe Verlag, ISBN 3-7637-5271-4 (нім.)

