Head Hunters

Head Hunters - дванадцятий студійний альбом американського джазорвого піаніста Гербі Генкока, випущений 26 жовтня 1973 року лейблом Columbia Records. Альбом користувався успіхом серед фанківської та рок- аудиторії та сприяв популяризації джаз-фанк- ф'южн. Він досяг 13-го місця в Billboard 200 і став першим джазовим альбомом, який продано накладом понад мільйон примірників. [11]

Head Hunters
Студійний альбом
Виконавець Herbie Hancock
Дата випуску 26 жовтня 1973
Записаний September 1973
Жанр
Тривалість 41:52
Студія звукозапису Wally Heider Studios
Different Fur Trading Co.
San Francisco, California
Лейбл Columbia
Продюсер
  • Herbie Hancock
  • David Rubinson
Хронологія Herbie Hancock
Попередній
 Sextant
Thrust (альбом) і Dedication (Генкок)
Наступний
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic [2]
Down Beat [3]
Jazzwise [4]
The Penguin Guide to Jazz Recordings [5]
Pitchfork 10/10[1]
Q [6]
The Rolling Stone Album Guide [7]
The Rolling Stone Jazz Record Guide [8]
Tom Hull B+[9]
Zagat Survey [10]

Head Hunters послідували за серією експериментальних альбомів Генкока: Mwandishi, Crossings і Sextant, виданими між 1971 і 1973 роками, часом, коли Хенкок шукав новиї напрямів.

Для нового альбому Хенкок зібрав нову групу, "Headhunters", залишивши з попередньої команди лише Бенні Мопена. Генкок сам обробляв усі партії синтезатора (раніше ділився цими обов'язками з Патріком Глісоном), і вирішив взагалі не використовувати гітару, віддаючи перевагу клавінету - одному з визначальних інструментів у цьому альбомі. У новій групі була ритм-секція, орієнтована на ритм і блюз, у складі Пола Джексона (бас) і Харві Мейсона (барабани), а орієнтація на фанкорву стилістику робила альбом привабливішим для ширшої аудиторії.

З чотирьох композицій альбому три були новими, натомість "Watermelon Man " взята з його першого альбому Takin 'Off (1962), і перероблена, зокрема шляхом додавання африканської перкусії.

Head Hunters став першим джазовим альбомом, який продали понад мільйон примірників. [12] У 2005 році альбом посів 498 місце у книжковій версії списку 500 найбільших альбомів усіх часів журналу Rolling Stone . Незважаючи на те, що він не був включений в оригінальну онлайн-версію списку 2003 року Rolling Stone, а також у редакцію 2012 року, він зайняв номер 254 під час перезавантаження списку 2020 року. [13] Head Hunters став ключовим випуском у кар'єрі Хенкока і став натхненням не лише для джазових музикантів, а й для фанку, соул-музики, джазового фанку та хіп-хопу. Бібліотека Конгресу додала його до Національного реєстру звукозаписів, який збирає "культурно, історично чи естетично важливі" звукозаписи 20 століття. [14]

Трек-лист
Сторона 1
# Назва Тривалість
1. «Chameleon»   15:41
2. «Watermelon Man»   6:29
Сторона 2
# Назва Тривалість
3. «Sly»   10:15
4. «Vein Melter»   9:09

Виконавці
  • Гербі Генкок - родес-піано, клавінет, синтезатор ARP Odyssey, ARP Soloist
  • Бенні Мопін - тенор-саксофон, саксофон-сопрано, сакселло, басовий кларнет, альт-флейта
  • Пол Джексон - бас-гітара, марімбула
  • Харві Мейсон - барабани
  • Білл Саммерс - перкусія

Примітки
  1. Larson, Jeremy D. (5 квітня 2020). Herbie Hancock: Head Hunters Album Review. Pitchfork. Процитовано 5 квітня 2020.
  2. Erlewine, Stephen Thomas. Review: Head Hunters. AllMusic. Retrieved on January 7, 2010.
  3. Columnist. "Review: Head Hunters Архівовано 2009-06-04 у Wayback Machine.". Down Beat: January 17, 1974.
  4. Herbie Hancock – Headhunters ★★★★★. Jazzwise (англ.). 22 липня 2019.
  5. Cook, Richard; Morton, Brian (2008). The Penguin Guide to Jazz Recordings (вид. 9th). Penguin. с. 642. ISBN 978-0-141-03401-0.
  6. none. Q (London): 100. February 2000.
  7. Hoard, Christian (ed.) "Review: Head Hunters". Rolling Stone. 361. November 2, 2004.
  8. Swenson, J., ред. (1985). The Rolling Stone Jazz Record Guide. USA: Random House/Rolling Stone. с. 94. ISBN 0-394-72643-X.
  9. Tom Hull: Grade List: Herbie Hancock. Tom Hull. Процитовано 12 серпня 2020.
  10. Review: Head Hunters. Zagat Survey. 2003 — через superseventies.com.
  11. Herbie Hancock: Too good to be true. The Independent (англ.). 29 жовтня 2006. Процитовано 8 жовтня 2020.
  12. Herbie Hancock: Too good to be true. The Independent (англ.). 29 жовтня 2006. Процитовано 8 жовтня 2020."Herbie Hancock: Too good to be true".
  13. The 500 Greatest Albums of All Time - Rolling Stone
  14. 'Head Hunters' Found A New Direction In Jazz. NPR.org. Процитовано 10 березня 2020.


Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.