N6946-BH1

N6946-BH1 — це зникаючий червоний надгігант в галактиці NGC 6946. Зоря, розташована на відстані 20 мільйонів світлових років від Землі, була в 25 разів масивніша Сонця. З березня по травень 2009 року збільшила яскравість до декількох мільйонів сонячної світності, але після того до 2015 року вона зникла з оптичної видимості. У середньому й ближньому інфрачервоному діапазонах об'єкт залишається видимим, але яскравість зменшується пропорційно т−4/3.[1] Вважається, що збільшення яскравості було недостатнім, щоб зоря стала надновою; таке явище називається «невдала наднова».[1] Спостереження за об'єктом велися за допомогою знімків Великого Бінокулярного Телескопа в обсерваторії Маунт-Грем.

N6946-BH1
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Лебідь
Пряме піднесення 20г 35х 27.56с
Схилення +60° 08′ 08.29″
Видима зоряна величина (V)
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: мас/р
Схил.: мас/р
Паралакс (π) ± мас
Відстань 20 млн. св. р.
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 {{{absmag_v}}}
Фізичні характеристики
Світність5000 L☉
Посилання

Опис

Визначена 2 липня 2005 року видима зоряна величина (в різних спектральних смугах) R = 21, V = 21, B = 22, U = 23.[1] До оптичного спалаху зоря була десь у 100 000 разів яскравіша Сонця. Після вибуху вона невидима у візуальному діапазоні, а в інфрачервоному її світність зменшилась до 5000 світностей Сонця[1].

Одна з гіпотез полягає в тому, що ядро зорі колапсувало з утворенням чорної діри. Колапс речовини викликав спалах нейтрино, що зменшило загальну масу зорі на якусь частку відсотка й зумовило ударну хвилю, яка розірвала й викинула оболонку зорі, що зробило її яскравішою.[2] Додаткове післясвітіння могло бути зумовленим злиттям N6946-BH1 з іншою зорею, але тоді воно виглядало б куди яскравіше.[3]

За поточними теоріями наднові не утворюються із зір з масами, більшими за 18 сонячних, а кількість утворених великих зір, як видається, перевищує кількість наднових. Тому вважається, що з такими великими зорями відбувається щось інше, зокрема невдалі «наднові» й утворення чорних дір.[1] Якщо ця подія справді відображає утворення чорної діри, то це перше спостереження такого процесу[4]; аналіз накопиченої інформації і подальші спостереження можуть призвести до уточнень існуючих теоретичних моделей цього процесу.

Подальші спостереження передбачаються за допомогою космічної обсерваторії Чандра.

Примітки
  1. Adams, S. M.; Kochanek, C. S; Gerke, J. R.; Stanek, K. Z.; Dai, X. (9 вересня 2016). The search for failed supernovae with the Large Binocular Telescope: conformation of a disappearing star. arXiv:1609.01283v1.
  2. Williams, Matt (16 вересня 2016). Have we really just seen the birth of a black hole?. PhysOrg. Процитовано 16 вересня 2016.
  3. Вчені вперше спостерігали народження чорної діри
  4. Nowogrodzki, Anna (12 вересня 2016). First glimpse of a black hole being born from a star’s remains. New Scientist. Процитовано 17 вересня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.