PGA5

PGA5 (англ. Pepsinogen 5, group I (pepsinogen A)) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 11-ї хромосоми.[2] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 388 амінокислот, а молекулярна маса — 41 993[3].

Послідовність амінокислот

10		20		30		40		50
MKWLLLLGLV		ALSECIMYKV		PLIRKKSLRR		TLSERGLLKD		FLKKHNLNPA
RKYFPQWEAP		TLVDEQPLEN		YLDMEYFGTI		GIGTPAQDFT		VVFDTGSSNL
WVPSVYCSSL		ACTNHNRFNP		EDSSTYQSTS		ETVSITYGTG		SMTGILGYDT
VQVGGISDTN		QIFGLSETEP		GSFLYYAPFD		GILGLAYPSI		SSSGATPVFD
NIWNQGLVSQ		DLFSVYLSAD		DKSGSVVIFG		GIDSSYYTGS		LNWVPVTVEG
YWQITVDSIT		MNGETIACAE		GCQAIVDTGT		SLLTGPTSPI		ANIQSDIGAS
ENSDGDMVVS		CSAISSLPDI		VFTINGVQYP		VPPSAYILQS		EGSCISGFQG
MNVPTESGEL		WILGDVFIRQ		YFTVFDRANN		QVGLAPVA

A: Аланін
C: Цистеїн
D: Аспарагінова кислота
E: Глутамінова кислота
F: Фенілаланін
G: Гліцин
H: Гістидин
I: Ізолейцин
K: Лізин
L: Лейцин
M: Метіонін
N: Аспарагін
P: Пролін
Q: Глутамін
R: Аргінін
S: Серин
T: Треонін
V: Валін
W: Триптофан

Y: Тирозин

PGA5
Ідентифікатори
Символи	PGA5, Pg5, pepsinogen 5, group I (pepsinogen A), pepsinogen A5
Зовнішні ІД	OMIM: 169730 HomoloGene: 68135 GeneCards: PGA5
Онтологія гена Молекулярна функція • hydrolase activity • aspartic-type endopeptidase activity • peptidase activity Клітинна компонента • extracellular region • Екзосома • multivesicular body lumen Біологічний процес • cellular protein metabolic process • травлення • protein catabolic process • Протеоліз • Автофагія Джерела:Amigo / QuickGO
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види	Людина	Миша
Entrez	5222	н/д
Ensembl	ENSG00000256713	н/д
UniProt	P0DJD9	н/д
RefSeq (мРНК)	NM_014224	н/д
RefSeq (білок)	NP_055039	н/д
Локус (UCSC)	Хр. 11: 61.24 – 61.25 Mb	н/д
PubMed search	[1]	н/д
Вікідані
Див./Ред. для людей

Кодований геном білок за функціями належить до гідролаз, протеаз, аспартилових протеаз, фосфопротеїнів. Секретований назовні.

Див. також

• Хромосома 11

Примітки

1. Human PubMed Reference:.
2. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:8887 (англ.). Процитовано 8 вересня 2017.
3. UniProt, P0DJD9 (англ.). Процитовано 8 вересня 2017.

Література

• The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
• Ichihara Y., Sogawa K., Takahashi K. (1985). Isolation of human, swine, and rat prepepsinogens and calf preprochymosin, and determination of the primary structures of their NH2-terminal signal sequences.. J. Biochem. 98: 483 — 492. PubMed DOI:10.1093/oxfordjournals.jbchem.a135303
• Athauda S.B.P., Tanji M., Kageyama T., Takahashi K. (1989). A comparative study on the NH2-terminal amino acid sequences and some other properties of six isozymic forms of human pepsinogens and pepsins.. J. Biochem. 106: 920 — 927. PubMed DOI:10.1093/oxfordjournals.jbchem.a122952
• Foltmann B. (1988). Activation of human pepsinogens.. FEBS Lett. 241: 69 — 72. PubMed DOI:10.1016/0014-5793(88)81033-0
• Fujinaga M., Chernaia M.M., Tarasova N.I., Mosimann S.C., James M.N.G. (1995). Crystal structure of human pepsin and its complex with pepstatin.. Protein Sci. 4: 960 — 972. PubMed DOI:10.1002/pro.5560040516
• Huang W.-Y., Tang J. (1970). Carboxyl-terminal sequence of human gastricsin and pepsin.. J. Biol. Chem. 245: 2189 — 2193. PubMed