Primula deorum
Primula deorum — вид дводольних рослин роду Первоцвіт (Primula) родини Первоцвітові (Primulaceae)[1]. Рослина вперше описана чеським ботаніком Йозефом Веленовським у 1890 році[2]. Льодовиковий релікт[3].
| Primula deorum | |
|---|---|
_(9598062153).jpg.webp) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Вересоцвіті (Ericales) |
| Родина: | Первоцвітові (Primulaceae) |
| Рід: | Первоцвіт (Primula) |
| Вид: | P. deorum |
| Біноміальна назва | |
| Primula deorum Velen., 1890 | |
Місцева (болгарська) назва — «рілска ігліка»[4].
Поширення та опис
Ендемік Болгарії[5][4], поширений на ділянках гірських масивів Вітоша (гори Голям-Резен і Черні-Врих) та Ріла, на висоті 1900—2800 м[3].
Багаторічна трав'яниста рослина з довгим горизонтальним або похилим кореневищем. Стебло прямостояче, заввишки до 39 см, зеленого або фіолетового кольору. Листя ланцетової форми, м'ясисте. Суцвіття — зонтик, що несе 2-22 квітки темно-фіолетового кольору, трубчастої форми. Плід — коробочка[3].
Населяє вологі місця; зустрічається вздовж струмків, озер та боліт[3].
Зауваження щодо охорони
Внесений у Червону книгу Болгарії як вразливий вид. Перебуває під особливою охороною з боку місцевого уряду[4]. Основною загрозою для існування виду вважається зміна природних умов, викликаних посухою та сходженням лавин. Діяльність туристів на ділянках виростання також чинить негативний вплив на рослину[3].