U-95 (1940)
U-95 — німецький середній підводний човен типу VIIC, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 16 вересня 1939 року на верфі компанії Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі. 18 липня 1940 року спущений на воду. 31 серпня 1940 року корабель увійшов до складу 7-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1]. Єдиним командиром був капітан-лейтенант Герд Шрайбер.
| U-95 | ||
|---|---|---|
 | ||
| Зображення підводного човна підтипу VIIC | ||
| Верф | Friedrich Krupp Germaniawerft, Кіль | |
| Під прапором | .svg.png.webp){kind=small} Третій Рейх | |
| Спуск на воду | 18 липня 1940 року | |
| Виведений зі складу флоту | 31 серпня 1940 року | |
| Сучасний статус | 28 листопада 1941 року потоплений нідерландським підводним човном O 21 південніше Іспанії | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
| Основні характеристики | ||
| Тип корабля | середній торпедний ДПЧ | |
| Позначення проєкту | типу VIIC | |
| Швидкість (надводна) | 17,7 вузлів (32,8 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7,6 вузлів (14,1 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 230 м | |
| Гранична глибина занурення | 250-295 м | |
| Дальність плавания | 80 миль (150 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 8 500 миль (15 700 км) на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 44-52 особи | |
| Вартість | 4 714 000 ℛℳ | |
| Розміри | ||
| Водотоннажність надводна | 769 т | |
| Водотоннажність підводна | 871 т | |
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Висота | 9,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,74 м | |
| Силова установка | ||
| дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MAN M 6 V 40/46, 2 електродвигуни Siemens-Schuckertwerke GU 343/38-8 | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 2100—2310 к.с. (дизелі) 2 × 750 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і один кормовий ТА 14 торпед та 26 мін TMA | |
| ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата Flak M42 2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 | |
Історія служби
U-95 належав до німецьких підводних човнів типу VIIC, однієї з модифікацій найчисленнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. Службу розпочав у складі 7-ї навчальної флотилії ПЧ, з 1 листопада 1940 року перейшов до бойового складу цієї флотилії. З листопада 1940 і до листопада 1941 року підводний човен здійснив 7 бойових походів в Атлантичний океан та в Середземне море, під час яких потопив 8 суден противника сумарною водотоннажністю 28 415 брутто-регістрових тонн і пошкодив чотири судна (27 916 GRT)[2].
28 листопада 1941 року під час сьомого бойового походу U-95 безпечно подолав Гібралтарську протоку та увійшов у Середземне море, але південно-західніше Альмерії був виявлений нідерландським підводним човном O 21, головним човном свого типу, та потоплений торпедою у швидкоплинній сутичці. Загинуло 35 членів екіпажу, лише 12 чоловіків вціліло.
Перелік уражених U-95 суден у бойових походах
| № | Дата | Назва | Тип | Належність | Водотоннажність (брт) | Вантаж | Конвой | Результат та координати | Наслідки атаки для екіпажу | Прим. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Перший похід (20.11—06.12.1940, 17 діб; Кіль—Лор'ян)[3] | ||||||||||
| 1 | 27 листопада 1940 | Irene Maria[4] | суховантажне судно |  Велика Британія |
1 862 | баласт | Конвой OB 248 | потоплено 56°45′ пн. ш. 14°12′ зх. д. |
26 (усі загинули) | |
| 2 | 28 листопада 1940 | Ringhorn[5] | суховантажне судно |  Норвегія |
1 298 | вугілля | Конвой OB 248 | пошкоджено 55°29′ пн. ш. 18°01′ зх. д. |
? (? загиблих та ? вцілілих) | |
| 3 | 2 грудня 1940 | Conch[6] | танкер | Велика Британія |
8 376 | 11 214 тонн флотського мазуту | Конвой HX 90 | пошкоджений 54°21′ пн. ш. 19°30′ зх. д. |
53 (усі вцілілі) | |
| Другий похід (16.12.1940—14.01.1941, 30 діб; Лор'ян—Лор'ян) | ||||||||||
| 4 | 26 грудня 1940 | Waiotira[7] | суховантажне судно | Велика Британія |
12 823 | 7 000 тонн заморожених та генеральних вантажів | пошкоджено 58°10′ пн. ш. 16°59′ зх. д. |
? (? загиблих та ? вцілілих) | 27 грудня затоплений торпедною атакою U-38 | |
| Третій похід (16.02—19.03.1941, 32 доби; Лор'ян—Сен-Назер) | ||||||||||
| 5 | 24 лютого 1941 | Svein Jarl[8] | суховантажне судно | Норвегія |
1 908 | баласт | Конвой OB 288 | потоплено 59°30′ пн. ш. 21°00′ зх. д. |
22 (усі загинули) | |
| 6 | 24 лютого 1941 | Cape Nelson[9] | суховантажне судно | Велика Британія |
3 807 | баласт | Конвой OB 288 | потоплено 59°30′ пн. ш. 21°00′ зх. д. |
38 (4 загинули та 34 вижили) | |
| 7 | 24 лютого 1941 | Temple Moat[10] | суховантажне судно | Велика Британія |
4 427 | 6130 тонн вугілля | Конвой OB 288 | потоплено 59°27′ пн. ш. 20°20′ зх. д. |
42 (усі загинули) | |
| 8 | 2 березня 1941 | Pacific[11] | суховантажне судно | Велика Британія |
6 034 | 9000 тонн брухту | Конвой HX 109 | потоплено 59°21′ пн. ш. 13°36′ зх. д. |
35 (34 загинули та один вижив) | |
| 9 | 5 березня 1941 | Murjek[12] | суховантажне судно |  Швеція |
5 070 | бавовна | потоплено 59°00′ пн. ш. 18°00′ зх. д. |
31 (усі загинули) | ||
| Четвертий похід (12.04—13.05.1941, 32 доби; Сен-Назер—Сен-Назер) | ||||||||||
| 10 | 3 травня 1941 | Taranger[13] | суховантажне судно | Норвегія |
4 873 | баласт | потоплено 61°07′ пн. ш. 25°20′ зх. д. |
33 (один загинув та 32 вижили) | ||
| П'ятий похід (30.06—31.07.1941, 32 доби; Сен-Назер—Сен-Назер) | ||||||||||
| 11 | 20 липня 1941 | Palma[14] | суховантажне судно | Велика Британія |
5 419 | пошкоджено 50°14′ пн. ш. 17°53′ зх. д. |
? (? загинули та ? вижили) | |||
| Шостий похід (21.08—20.09.1941, 31 доба; Сен-Назер—Лор'ян) | ||||||||||
| 12 | 6 вересня 1941 | Trinidad[15] | судно |  Панама |
434 | 500 пакунків портвейну та пробка | пошкоджено 46°06′ пн. ш. 17°04′ зх. д. |
10 (усі вижили) | Існує версія, що судно потопив італійський підводний човен «Маджорі Баракка»[16] | |
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Джерела
- U-95. на uboat.net. (англ.)
Література
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)