Євтифрон (Платон)

«Євтифро́н» (дав.-гр. Εὐθύφρων) — один з ранніх діалогів Платона, датований приблизно 399 роком до н. е. Діалог між Євтифроном та Сократом розгортається за декілька тижнів до суду над Сократом. Присвячений роздумам що таке благочестя, або святість.

Євтифрон
Назва	дав.-гр. Εὐθύφρων
Входить у цикл	Діалоги Платона
Жанр	Socratic dialogue^d
Видання або переклади	Eutifrone^d, Эвтифрон^d, Euthyphron^d, Eutífron^d, Eutyfron^d і Euthyphro^d
Автор	Платон
Мова твору або назви	давньогрецька мова
Дата публікації	4 століття до н. е.
Персонажі	Сократ
Запис у таблиці скорочень	Plat. Euthyph.[1]

Зміст

Євтифрон — знавець релігії (згадується також у діалозі «Кратил») — зустрічає Сократа в будівлі суду, куди той з'явився через звинувачення поета Мелета. Сократа звинувачують у розбещенні молоді та придумуванні нових богів (даймона). Євтифрон прибув з приводу вбивства слуги, скоєного його ж хазяїном — євтифроновим батьком. Євтифрон вважає благочесним свідчити проти свого батька, якщо той дійсно скоїв злочин. Як приклад він говорить про бога Зевса, що скинув свого батька Кроноса і ув'язнив у Тартарі.

Сократ вимагає, щоб Євтифрон замість багатьох прикладів благочестя дав визначення що ж таке благочестя (дав.-гр. εὐσεβὲς — 5c) саме по собі. При цьому він іронізує, просячи Євтифрона навчити його мудрості. Той вважає — благочестиве те, що схвалюється богами. Однак Сократ оскаржує цю думку — серед богів бувають сварки і війни. Одні схвалюють одне, інші щось інакше. Співрозмовник висуває думку, що благочестя є справедливістю. Але в розмові з Сократом він погоджується, що все благочесне є справедливим, але не все справедливе благочесним. Тоді виникає думка, що благочесним є служіння богам, зокрема жертви їм. Філософ у свою чергу наголошує, що служіння робить кращим те, заради чого робиться, а люди не роблять богів кращими. Служіння сприяє творенню чогось, Сократ запитує що створює служіння вищим силам. Євтифрон тепер називає благочестям вдячність богам.

Співрозмовники повертаються до вихідної думки, що благочестя — це те, що схвалюють боги, і розходяться.

Основні ідеї

Платон описує думку Сократа про те, що служити можна тому, хто має певну потребу. Але боги нічого не потребують, отже служіння їм безглузде. Якщо ж вони вимагають якоїсь молитов і жертв людей в обмін на свою підтримку, то це нічим не відрізняється від звичайної торгівлі.

Джерела

• Платон. Диалоги. М.: Мысль, 1986. — 810 с.
• Комментарии к диалогам Платона (А.Ф. Лосев)
• Античная философия. Лекция 9-10/14. Ключи к диалогам Платона А.О. Баумейстер

1. https://www.perseus.tufts.edu/hopper/abbrevhelp