Євтифрон (Платон)
«Євтифро́н» (дав.-гр. Εὐθύφρων) — один з ранніх діалогів Платона, датований приблизно 399 роком до н. е. Діалог між Євтифроном та Сократом розгортається за декілька тижнів до суду над Сократом. Присвячений роздумам що таке благочестя, або святість.
| Євтифрон | |
![]() | |
| Назва | дав.-гр. Εὐθύφρων |
|---|---|
| Входить у цикл | Діалоги Платона |
| Жанр | Socratic dialogued |
| Видання або переклади | Eutifroned, Эвтифронd, Euthyphrond, Eutífrond, Eutyfrond і Euthyphrod |
| Автор | Платон |
| Мова твору або назви | давньогрецька мова |
| Дата публікації | 4 століття до н. е. |
| Персонажі | Сократ |
| Запис у таблиці скорочень | Plat. Euthyph.[1] |
| Діалоги Платона |
|---|
![]() |
|
Діалоги дані в послідовності, встановленій Трассілом із Міледи (Діоген Лаертський, книга III) |
| Перша тетралогія |
| Друга тетралогія |
| Третя тетралогія |
| Четверта тетралогія |
|
| П'ята тетралогія |
| Шоста тетралогія |
| Сьома тетралогія |
|
| Восьма тетралогія |
| Дев'ята тетралогія |
|
| У Вікіджерелах є тексти Діалогів Платона: оригінали і переклади. |
Зміст
Євтифрон — знавець релігії (згадується також у діалозі «Кратил») — зустрічає Сократа в будівлі суду, куди той з'явився через звинувачення поета Мелета. Сократа звинувачують у розбещенні молоді та придумуванні нових богів (даймона). Євтифрон прибув з приводу вбивства слуги, скоєного його ж хазяїном — євтифроновим батьком. Євтифрон вважає благочесним свідчити проти свого батька, якщо той дійсно скоїв злочин. Як приклад він говорить про бога Зевса, що скинув свого батька Кроноса і ув'язнив у Тартарі.
Сократ вимагає, щоб Євтифрон замість багатьох прикладів благочестя дав визначення що ж таке благочестя (дав.-гр. εὐσεβὲς — 5c) саме по собі. При цьому він іронізує, просячи Євтифрона навчити його мудрості. Той вважає — благочестиве те, що схвалюється богами. Однак Сократ оскаржує цю думку — серед богів бувають сварки і війни. Одні схвалюють одне, інші щось інакше. Співрозмовник висуває думку, що благочестя є справедливістю. Але в розмові з Сократом він погоджується, що все благочесне є справедливим, але не все справедливе благочесним. Тоді виникає думка, що благочесним є служіння богам, зокрема жертви їм. Філософ у свою чергу наголошує, що служіння робить кращим те, заради чого робиться, а люди не роблять богів кращими. Служіння сприяє творенню чогось, Сократ запитує що створює служіння вищим силам. Євтифрон тепер називає благочестям вдячність богам.
Співрозмовники повертаються до вихідної думки, що благочестя — це те, що схвалюють боги, і розходяться.
Основні ідеї
Платон описує думку Сократа про те, що служити можна тому, хто має певну потребу. Але боги нічого не потребують, отже служіння їм безглузде. Якщо ж вони вимагають якоїсь молитов і жертв людей в обмін на свою підтримку, то це нічим не відрізняється від звичайної торгівлі.
Джерела
- Платон. Диалоги. М.: Мысль, 1986. — 810 с.
- Комментарии к диалогам Платона (А.Ф. Лосев)
- Античная философия. Лекция 9-10/14. Ключи к диалогам Платона А.О. Баумейстер


