Анрі Фекур
Анрі́ Феку́р (фр. Henri Fescourt; 23 листопада 1880, Безьє Франція — †13 серпня 1966, Нейї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер.
| Анрі Фекур | |
|---|---|
| фр. Henri Fescourt | |
 | |
| Ім'я при народженні | Марселін Анрі Фекур |
| Дата народження | 23 листопада 1880 |
| Місце народження | Безьє, Франція |
| Дата смерті | 13 серпня 1966 (85 років) |
| Місце смерті | |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер |
| IMDb | ID 0275220 |
Життєпис
Марселін Анрі Фекур народився 23 листопада 1880 року в Безьє (департамент Еро у Франції). Здобувши юридичну освіту, працював журналістом та музичним критиком.
У 1912 році Фекур поступив на службу у фірму «Гомон» де завдяки підтримці Луї Фейяда отримав першу самостійну постановку. Після ряду банальних короткометражних стрічок поставив «Фантазію мільярдера» (1912) та «Великого сеньйора» — перші фільми, що мали власний творчий почерк. Потім зрежисував «Втрачене щастя», «Париж — Санкт-Петербург», «Тридцять п'ять першого» — фільми, відмічені пошуками паралельного монтажу та способів розв'язки інтриги[1].
Після Першої світової війни Анрі Фекур ставить свої найзначніші фільми, дотримуючись правил багатосерійного кінороману, — «Знедолені» (1925), який став однією з найкращих екранізацій роману Віктора Гюго, а їх з моменту винаходу кіно було десять, та нову версію «Монте-Крісто» (1929)[2]. Серед інших помітних фільмів Фекура 1920-х років: «Рулетабіль у циган» (за романом-фельєтоном, надрукованим у газеті «Матен»[3], 1922), «Мандарин» (1923), «Захід» (1927) та ін.
Після приходу звуку Анрі Фекур тривалий час не працював і повернувся в кіно лише наприкінці 1930-х років, поставши три звукові стрічки: «Південний бар» (1938), «Лицем до долі» (1939) та «Повернення полум'я» (1942) — високопрофесійний, але малоцікавий з художньої точки зору фільм[1].
Анрі Фекур є автором кількох книг про театр та однієї з найкращих книг з історії французького кіно «Віра і гори, або Сьоме мистецтво у минулому» (фр. La Foi et les Montagnes ou le 7e art au passé)[1].
Помер Анрі Фекур 13 серпня 1966 року у Нейї-сюр-Сен (департамент О-де-Сен, Франція).
Фільмографія (вибіркова)
- Режисер
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1912 | Париж — Санкт-Петербург | Paris-Saint-Pétersbourg, minuit trente-cinq |
| 1921 | Матіас Сандорф | Mathias Sandorf |
| 1922 | Рулетабіль серед циган | Rouletabille chez les bohémiens |
| 1923 | Мандарин | Mandrin |
| 1925 | Знедолені | Les misérables |
| 1927 | Захід | L'occident |
| 1928 | Мальтійський будинок | La maison du Maltais |
| 1929 | Монте-Крісто | Monte Cristo |
| 1930 | Будинок зі шпилем | La maison de La Flèche |
| 1938 | Захід | L'occident |
| 1938 | Південний бар | Bar du sud |
| 1939 | Лише я вас люблю | Vous seule que j'aime |
| 1939 | Лицем до долі | Face au destin |
| 1942 | Повернення полум'я | Retour de flamme |
Публікації
- Henri Fescourt, La Foi et les Montagnes ou le 7e art au passé, Paul Montel éditeur, 1959, prix Armand-Tallier 1961 du meilleur livre de cinéma
Примітки
- Ямпольский М. Б. Анри Фекур и Жан-Луи Буке // Из истории французской киномысли. — М. : Искусство, 1988. — С. 105.(рос.)
- Садуль, 1958-1982, с. 189-190, 4.
- Садуль, 1958-1982, с. 24-25, 4.
Джерела
- Жорж Садуль. Всеобщая история кино. В 6-ти томах = Histoire générale du cinéma. — М. : Искусство, 1958-1982. (рос.)