Бориспільський ґебіт
Бори́спільський ґебі́т, окру́га Бори́спіль (нім. Kreisgebiet Borispol) — адміністративно-територіальна одиниця Генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР під час Німецько-радянської війни. Адміністративним центром ґебіту було місто Бориспіль.
| Kreisgebiet Borispol Бориспільський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg.png.webp){kind=small} Німецька імперія |
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Київ |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 160,376 |
| Джерело: territorial.de | |
Ґебіт утворено 1 вересня 1942 року на території нинішньої Київської області.[1] Поділявся на 3 райони (нім. Rayons). Фактично існував до взяття Борисполя радянськими військами 23 вересня 1943 року, формально – до 1944 року.[2] Охоплював територію трьох районів тодішньої Київської області: Бориспільського, Броварського і Вищедубечанського та, відповідно, поділявся на три райони: Бориспіль (Rayon Borispol), Бровари (Rayon Browary) і Вища Дубечня (Rayon Wyschaja Dubetschnia), [1] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.