Вандер Йоханнес де Гааз

Вандер Йоханнес де Гааз (Хаас, Хааз) (нід. Wander Johannes de Haas) (нар. 2 березня 1878, Ліссе поблизу Лейдена, Нідерланди — пом. 26 квітня 1960, Білтховен) — голландський фізик та математик, відомий відкриттям декількох важливих магнітних явищ. Очолював кріогенну лабораторію імені Г. Камерлінг-Оннеса. Дійсний член Нідерландської академії наук (1922).

Вандер Йоханнес де Гааз
нід. Wander Johannes de Haas
Народився	2 березня 1878[1][2]^[…] Лейден, Південна Голландія, Нідерланди або Lisse^d, Південна Голландія, Нідерланди[3]
Помер	26 квітня 1960[1][2]^[…] (82 роки) або 25 квітня 1960[3] (82 роки) Bilthoven^d, De Bilt^d, Утрехт, Нідерланди[3]
Місце проживання	Нідерланди
Країна	Нідерланди[4]
Діяльність	куратор, фізик, викладач університету, математик
Alma mater	Лейденський університет
Галузь	фізика
Заклад	Делфтський технічний університет[5], Лейденський університет[4] і Гронінгенський університет[3]
Науковий керівник	Гейке Камерлінг-Оннес
Аспіранти, докторанти	Корнеліс Якобус Гортер^d, Gerardus J. Sizoo^d, Pieter van der Leeden^d, Bram van Heel^d[6], Frits Karel du Pré^d[6], Joost van den Handel^d[6] і Hermanna Catharina Offerhaus^d[6]
Членство	Нідерландська королівська академія наук
У шлюбі з	Geertruida de Haas-Lorentz^d
Нагороди	медаль Румфорда (1934)
Вандер Йоханнес де Гааз у Вікісховищі

Біографія

Де Гааз на Сольвеєвському конгресі 1930 року, крайній праворуч серед тих, що сидять (п'ятий праворуч — Ейнштейн).

Народився у сім'ї викладача. Закінчив середню школу в Мідделбурзі (1895), він спочатку став вивчати право, але незабаром прийняв рішення вчитися на фізика і в 1900 вступив до Лейденського університету. Серед його вчителів був знаменитий фізик-експериментатор Гейке Камерлінг-Оннес, під керівництвом якого він захистив дисертацію в 1912 році.

У 1910 році де Гааз одружився зі старшою донькою Лоренца, у них народилися двоє синів і дві дочки.

З 1917 по 1922 — професор Вищої технічної школи в Делфті, пізніше 2 роки працював в Гронінгенському університеті. З 1924 по 1948 рік — професор Лейденського університету та директор кріогенної лабораторії імені Г. Камерлінг-Оннеса.

Наукова діяльність

Основні праці — з фізики низьких температур та надпровідності. Де Гааз першим зумів отримати рекордно низьку температуру 0,0002 К. За ці дослідження в 1934 був нагороджений медаллю Румфорда.

У 1915 році спільно з А. Ейнштейном експериментально виявив ефект Ейнштейна-де Гааза: тіло при намагнічуванні навколо деякої осі набуває щодо цієї осі обертальний момент, пропорційний намагніченості. У 1930 році разом з Л. В. Шубниковим відкрив ефект Шубникова — де Гааза: при низьких температурах електричний опір вісмуту залежить від зворотної величини магнітного поля. В 1931 де Гааз і П. ван Альфен (van Alphen) відкрили осциляторну залежність магнітної сприйнятливості металів від напруженості зворотнього магнітного поля (ефект де Гааза — ван Альфена).

Див. також

• Ефект Ейнштейна - де Гааза.
• Осциляції Шубникова — де Гааза.
• Ефект де Гааза — ван Альфена.

Література

• Кудрявцев П. С. Курс истории физики. — М.: Просвещение, 1974.
• Храмов, Ю. А. Гааз (Хааз) Вандер Иоханес де (Wander Johannes de Haas) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 70. — 400 с. — 200 000 экз.

Посилання

• Albert van Helden. Вандер Йоганнес де Гааз 1878—1960 (Цифрова бібліотека Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук ). Originally published in: K. van Berkel, A. van Helden and L. Palm, ed., A History of Science in Netherlands, Survey, Themes and Reference, pp. 454—456 (Leiden, Brill, 1999).(англ.) )
• Wander Johannes de Haas, 1878—1960(англ.) )

Примітки

1. Wander Johannes de Haas — 2009.
2. SNAC — 2010.
3. Catalogus Professorum Academiae Groninganae — 2014.
4. Leidse Hoogleraren
5. dataset Library TU Delft — 2017.
6. Математична генеалогія — 1997.