Визирка

Визи́рка — село Визирської сільської громади в Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Визирської сільської громади. Населення становить 1175 осіб.

село Визирка
Герб Прапор
Будівля школи, збудовано у 2007 році Будівля школи, збудовано у 2007 році
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район/міськрада	Одеський район
Громада	Визирська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51100110010062502
Основні дані
Засноване	1884
Колишня назва	Іванобузинівка (до 1936 р.)
Населення	1175
Площа	2,84 км²
Густота населення	413,73 осіб/км²
Поштовий індекс	67543
Телефонний код	+380 4855
Географічні дані
Географічні координати	46°41′12″ пн. ш. 31°00′09″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	31 м
Місцева влада
Адреса ради	67543, Одеська обл., Одеський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставницера, 56
Карта
Визирка
Визирка
Мапа
Визирка у Вікісховищі

Розташування

Село розташоване у верхів'ї Малого Аджалицького лиману за 18 км від районного центру Доброслав та за 20 км від залізничної станції Кремидівка у напрямку Одеса — Помічна. За 2 км від Визирки проходить автодорога М14.

Символіка

На синьому полі золоте колесо з шістьма спицями у вигляді колосків по середині якого якір з двома лапами, над якими вгорі срібна чайка з червоним дзьобом і лапами, що летить та внизу срібною шиповидною хвилею. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.[1]

Колесо у вигляді сонця символізує південний край та сільське господарство. Чайка та якір — символ морської промисловості, розташованого в межах території с. Визирка підприємства ТОВ «Трансінвестсервіс», срібна хвилька нагадує води Малого Аджаликського лиману, біля якого розташоване село. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку, срібний (білий) колір — чистоту, синій колір — гідність та добро.

Історія

Назва села Визирка походить від слова «визир». Корінні мешканці села походять з козацького роду і є нащадками чорноморських козаків, котрі були учасниками останньої російсько-турецької війни 1823—1829 років. До Другої світової війни визирчани носили козацький одяг, замість слів «село» і «вулиця» вживалися слова «слобода» і «ділянка». За свідченнями старожилів, вулиця Новозаградіївська називалась Новозаградіївська слобода, нинішня вулиця Перемоги — Полтавська слобода, центр села мав назву Новостроївська слобода, вулиці 51-ї Перекопської дивізії та Чапаєва — Білогорка.

Після дозволу Катерини II поселятись іноземцям на цих теренах, першими з поселенців стали німці. Крім того, до нового поселення прибули 112 сімей із сіл Заградівка, Мар'їне, Білогірка, Наталівка Херсонської губернії, які отримали по 5,5 десятин землі. З часом поселенці назвали свій населений пункт Новозаградіївка. І лише у 1820 році село знову почало називатися Визирка.

У 1920—1930 роках у селі було створено три колгоспи: «Червоний партизан», «Червона Визирка», «51-ї Перекопської дивізії». 1952 року вони об'єдналися в один колгосп ім. Чапаєва.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1131 особа, з яких 513 чоловіків та 618 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1172 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова	Відсоток
українська	85,02 %
російська	11,49 %
молдовська	2,55 %
гагаузька	0,34 %
білоруська	0,17 %
вірменська	0,09 %
румунська	0,09 %
інші	0,25 %

Примітки

1. Визирка отримає свій герб та прапор
2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019.
3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019.
4. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 4 жовтня 2019.

https://youtu.be/KfdwezXsKcc