Вітторіо де Сіка

Вітто́ріо де Сі́ка (італ. Vittorio De Sica; 7 липня 1901 — 13 листопада 1974) — італійський кінорежисер та актор, один з видатних діячів італійського та світового кіно. Він вважається одним із засновників неореалізму, і в той же час одним з великих режисерів та акторів італійської комедії.

Вітторіо де Сіка
італ. Vittorio De Sica
Зображення
Дата народження	7 липня 1901
Місце народження	Сора (Лаціо, Італія)
Дата смерті	13 листопада 1974 (73 роки)
Місце смерті	Нейї-сюр-Сен (Франція)
Поховання	Кампо Верано :
Громадянство	Італія
Релігія	Католицька церква
Професія	кінорежисер, актор
Кар'єра	1917—1974
Напрям	неореалізм
Magnum opus	Викрадачі велосипедів, Умберто Д., Діти дивляться на нас, Диво в Мілані, Чочара, Шуша, Шлюб по-італійськи і Маддалена, ноль за поведінку
Нагороди	премія «Золотий глобус» за найкращий фільм іноземною мовою (1961, 1949) Золотий ведмідь Премія "Блакитна стрічка" за найкращий іноземний фільм^d Боділ Премія «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу Q21235046? «Срібна стрічка» за найкращу режисуру Премія «Срібна стрічка» найкращому акторові Премія "Срібна стрічка" за найкращий сценарій^d Юссі Нагорода кола кінокритиків Канзас-Сіті (1972 рік)^d Кінема Дзюмпо Приз за найкращу режисуру Премія Національної Ради кінокритиків США найкращому режисеру^d Міжнародний кінофестиваль в Сан-Франциско^d National Board of Review Award for Best Film^d
IMDb	ID 0001120
Вітторіо де Сіка у Вікісховищі

Життєпис

Вітторіо де Сіка народився в Сорі на вулиці Чіттаделла, в однойменному районі: в сім'ї Умберто (родом з Кальярі) та неаполітанки Терези Манфреді. Охрестили його в церкві Сан-Джованні Баттіста, де крім його загальновідомого ім'я Вітторіо його нарекли ще й Доменіко, Станіслав, Ґаетано, Сорано (на честь назви міста Сора). Його батько був співробітником місцевого відділення Банку Італії, а також писав до щомісячного видання Голос Лірі (італ. La voce del Liri) під псевдонімом Касіде (італ. Caside), що публікувався протягом 1909–1915 роках.[1]. Він мав хороші стосунки з батьком і був до нього сильно прив'язаний, Вітторіо де Сіка присвятив йому свій фільм Умберто Д., згодом Вітторіо буде казати, що його сім'я жила у «трагічній та благородній бідності».

Згодом він переїжджає з родиною в Неаполь, а після спалаху світової війни в 1914 році до Флоренції, де вже в 15 років бере участь як аматор у невеликих сценках для розваги солдатів, що в той час проходили лікування у військових госпіталях. Після цього переїжджає до Риму.

Дебютував у кіно 1918 року у віці 16 років. У 1924 році закінчив Високу комерційну школу, в яку він вступив за наполяганням батька. Після навчання з 1924 року грав у театрі Тетяни Павлової, з 1925 року в трупі Алміранте Манзіні. З 1927 року виступав на сцені в компанії акторів Луїджі Алміранте, Серджо Тофана і Джудитти Ріссоне. Грав переважно в комедіях і водевілях. З 1931 року активно знімається в кіно. Дебютував як режисер 1940 року.

Помер 13 листопада 1974 роки від раку легенів у французькій комуні Неї-сюр-Сен. Похований на римському кладовищі Кампо Верано.

Фільмографія

Актор

• 1953 : Хліб, любов і фантазія / Pane, amore е fantasia — офіцер карабінерів Каротенуто
• 1953 Мадам … / Madame de... — барон Фабріціо Донаті
• 1954 : Хліб, любов і ревнощі / Pane, amore е gelosia — офіцер карабінерів Каротенуто
• 1955 : Хліб, любов і... / Pane, amore e… — маршал Антоніо Каротенуто
• 1955 : Прекрасна мельничиха / (La bella mugnaia) — Дон Теофіло, губернатор
• 1955 : Знак Венери / Il segno di Venere — Маріо
• 1957 : Лікар і чаклун / (Il medico e lo stregone) — Антоніо Локоратоло
• 1957 : Прощавай, зброє! / (A Farewell to Arms) — майор Алесандро Рінальді
• 1957 : Граф Макс / (Il conte Max) — граф Макс Орсіні Варальдо
• 1959 : Генерал Делла Ровере / — (Il generale Della Rovere) — Вітторіо Емануеле Бардоне, відомий як «Грімальді»
• 1959 : Мораліст / (Il moralista) — президент
• 1960 : Поліцейський / (Il vigile) — мер
• 1967 : Італієць в Америці / (Un italiano in America) — Ландо Мароцці, «Мандоліно»

Режисерська фільмографія

Італійська назва	Український переклад	Примітки	Дата виходу
Rose scarlatte	Червоні троянди	Співрежисер разом з Джузеппе Амато, виконував роль Альберто Верані	1940
Maddalena, zero in condotta	Маддалена, нуль за поведінку	Виконував роль Альфредо Гартман	1940
Teresa Venerdì	Тереза-П'ятниця	Виконував роль доктора П'єтро Віньялі	1941
Un garibaldino al convento	Гарібальдієць в монастирі	Виконував роль Ніно Біксіо	1942
I bambini ci guardano	Діти дивляться на нас		1944
La porta del cielo	Ворота на небеса		1945
Sciuscià	Шуша		1946
Cuore	Серце	Співрежисер разом з Дюїльйо Колетті	1948
Ladri di biciclette	Викрадачі велосипедів		1948
Miracolo a Milano	Диво в Мілані		1951
Umberto D.	Умберто Д.		1952
Villa Borghese	Вілла Боргезе	Співрежисер разом з Джанні Франколіні	1953
Stazione Termini	Вокзал Терміні		1953
L'oro di Napoli	Золото Неаполя		1954
Il Tetto	Дах		1956
Anna di Brooklyn	Анна з Брукліна	Співрежисер разом з Карло Ластрікаті	1958
La ciociara	Чочара		1961
Il Giudizio universale	Страшний суд	Виконав роль адвоката	1961
I sequestrati di Altona	Відлюдники Альтони		1962
Boccaccio '70	Боккаччо-70	Режисер уривку La riffa (Лотерея)	1962
Il Boom	Бум		1963
Ieri, oggi e domani	Вчора, сьогодні, завтра		1963
Matrimonio all'italiana	Шлюб по-італійськи		1964
Un monde nouveau	Новий світ		1966
Caccia alla volpe	Полювання на лиса		1966
Sette Volte Donna	Сім разів жінка		1967
Le streghe	Відьми	Режисер новели Una serata come le altre (Звичайна ніч)	1967
Amanti	Коханці		1968
I Girasoli	Соняшники		1970
Il Giardino dei Finzi-Contini	Сад Фінці-Контіні		1970
Le Coppie	Пари	Режисер уривку Il Leone (Лев)	1970
Dal referendum alla costituzione: Il 2 giugno	Від референдуму до конституції: другого червня	Документальний фільм	1971
I Cavalieri di Malta	Мальтійські лицарі	Документальний фільм	1971
Lo chiameremo Andrea	Назвемо його Андреа		1972
Una Breve vacanza	Коротка відпустка		1973
Il viaggio	Подорож		1974

Примітки

1. Soraweb - Luoghi sacri - San Giovanni Battista. Текст «24-10-2010» проігноровано (довідка)

Посилання

• Вітторіо де Сіка на сайті Enciclopedia Treccani (італ.)