Готня

Готня — вузлова вантажна залізнична станція Бєлгородського відділення Південно-Східної залізниці РЖД на перетині залізничних ліній Льгов — Готня — Харків та Суми — Готня — Бєлгород. Від Готні відгалуджується залізнична лінія до селищ Рокитне (станція Зінаїдіно) і Івня, яка використовується виключно для вантажного сполучення. На північ від станції проходить кордон з Московською залізницею. Розташована в селищі Пролетарський Ракитянського району Бєлгородської області.

Станція Готня

Льгов — Харків,
Суми — Бєлгород
Південно-Східна залізниця
Бєлгородська дирекція
Пролетарський (кол. Готня)

50°47′41″ пн. ш. 35°46′02″ сх. д.
Рік відкриття 1910 (112 років)
Тип вузлова, вантажна
Відстань до ст. Харків-Пасажирський, км
126
Відстань до ст. Бєлгород, км
73
Відстань до ст. Суми, км 85
Код станції 436400 ?
Код «Експрес-3» 2014449 ?
Послуги
Супутні послуги
Готня

Вокзал станції Готня одноповерховий, помаранчевого кольору з яскраво-червоним дахом, острівного типу. На станції розташоване вагонне ремонтне підприємство, що належить ТОВ «Трансвагонмаш», Код станції в системі «Експрес-3» — 2014449[1].

Історія

Згідно із російськими джерелами, станція Готня була введена в експлуатацію 1903 року[2][3] році в складі діючої приватної Білгород-Сумської залізниці. Однак у документах і джерелах початку ХХ століття роздільний пункт на місці сучасної станції Готня не вказується, а в нетарифних роздільних пунктах у цьому місці для відносно непротяжної приватної залізниці потреби не було[4][5][6]. На місці сучасної станції Готня в 1903-1909 роках (включно) був лише одноколійний перегін Ракитне - Свекловична Білгород-Сумської залізниці.

В 1908 році розпочалося будівництво приватної Північно-Донецької залізниці[7], яке спорудило на сполученні із Білгород-Сумською залізницею повноцінну вузлову залізничну станцію, будівлю залізничного вокзалу та інші станційні споруди, включаючи паровозне депо. Слід зазначити, що до 1909 року точне місцезнаходження залізничного вузлу Північно-Донецької залізниці на сполученні із Білгород-Сумською залізницею відомо не було, існувало 3 варіанти трасування Північно-Донецької залізниці (два з яких - через район Готні)[8][9][10]. Найменування "Готня" в 1908-1909 роках використовувалося без точної прив'язки до місцевості, оскільки балка Готня, яка дала назву роздільному пункту, проходила практично паралельно діючій Білгород-Сумській та проектованій Північно-Донецькій залізницям на протяжному відтинку[8][11]. Лише в 1910 році станція Готня була побудована[12], а в 1911 році - офіційно відкрита.

1911 року введена в експлуатацію ділянка Льгов ІІ — Харків Північно-Донецької залізниці. Було налагоджене курсування 2 пар поїздів пасажирського сполучення Льгов - Родакове. Одночасно по станції Готня почали зупинятися поїзди пасажирського споулчення Білгород-Сумської залізниці. В 1914-1917 роках в передсвяткові та святкові дні від станції Готня призначався додатковий пасажирський поїзд до Харкова. З першої половини 30-х років від станції Готня курсували приміські поїзди до Харкова.

2 січня 1913 року, за вказівкою імператора Миколи II, почалося будівництво залізниці до Ракитянського бурякоцукрового заводу[13].

  • Урочисте відкриття станції Готня, 1910 рік
  • Паровозне депо станції Готня, 1910-ті роки

2003 року, на честь 100-річчя станції, була проведена реконструкція залізничного вокзалу, платформ і службових будівель[2][3]. В 2005 році вагонне депо Готня було приєднано до ремонтного вагонного депо Бєлгород[14]. 17 вересня 2008 року майно вагонного ремонтного депо Бєлгород на станції Готня було продано ТОВ «Трансвагонмаш»[15].

Пасажирське сполучення

З 2012 року приміські потяги до станції Льгов скасовані.

До 2015 року здійснювалося пряме сполучення зі станцією Свікловичною, Харковом, Сумами та Ворожбою.

Пасажирські потяги,
що курсували через станцію Готня до 1991 року[16]
№ Маршрут сполучення
46/45 Сімферополь — Ленінград
54/53 Адлер — Ленінград
80/79 Адлер — Мурманськ
184/183 Маріуполь — Ленінград
248/247 Маріуполь — Брянськ
273/274 Харків — Брянськ
316/315 Севастополь — Ленінград
364/363 Новоросійськ — Мурманськ
366/365 Новоросійськ — Ленінград
368/367 Анапа — Ленінград
400/399 Сочі — Мурманськ
508/507 Сімферополь — Воркута
508/507 Сімферополь — Архангельськ
510/509 Сімферополь — Ленінград
510/509 Сімферополь — Мурманськ
546/545 Сухумі — Ленінград
554/553 Адлер — Смоленськ
590/589 Сімферополь — Смоленськ

До 2018 року існувало пасажирське сполучення до станції Хотмижськ. Станом на 2020 рік курсувала щонеділі 1 пара приміського потяга сполученням Бєлгород — Готня. Станом на 2021 рік, маршрут прямування приміських поїздів з Бєлгорода скорочений до Томаровки, до станції Готня приміські поїзди не ходять. Дільниця колії Готня - Псел (Льговський напрям) закрита для руху поїздів.

Примітки
  1. Коди станцій Південно-Східної залізниці. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. (рос.)
  2. Лента новостей РЖД, 10.04.2003 Архівовано 01.09.2009, у Wayback Machine.(рос.)
  3. ИА Регнум:«100 лет исполнилось железнодорожной станции Готня в Белгородской области», 11.08.2003. Архів оригіналу за 6 вересня 2012.(рос.)
  4. Указатель пассажирских железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1906 г. СПб. 1906.
  5. Общество Белгород-Сумской железной дороги. Отчёт по эксплуатации дороги за 1907 год.
  6. Железнодорожный отдел , Всеобщий календарь за 1908 год. СПб. 1908.
  7. Обзор Курской губернии за 1908 год. Курск. 1909.
  8. Северо-Донецкая дорога // Утро, № 660, 7.02.1909. - с. 4.
  9. Северо-Донецкая дорога // Утро, № 669, 18.02.1909. - с. 3.
  10. Северо-Донецкай жел. дор. // Южный край, № 9590, 18.01.1909. - с. 4-5.
  11. К постройке Северо-Донецкой железной дороги // Утро, № 512, 10.08.1908. - с. 4.
  12. Обзор Курской губернии за 1910 год. Курск. 1911.
  13. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Третье. Указ № 38608 (рос. дореф.)
  14. «Продолжается реорганизация вагонных депо» — ИА БЕЛ.RU, 24.10.2005 (рос.)
  15. «ОАО „РЖД“ выручило от продажи 2 вагоноремонтных депо 168 млн рублей» — пресс-релиз ОАО РЖД, 17.09.2008 (рос.)
  16. Службові розклади пасажирських потягів на сайті railwayclub (рос.)

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.