Ерманно Ольмі
Ерма́нно О́льмі (італ. Ermanno Olmi; нар. 24 липня 1931, Бергамо, Італія — 5 травня 2018, Азіаго) — італійський кінорежисер, сценарист та продюсер. Лауреат численних фестивальних та професійних кінонагород 
.
| Ерманно Ольмі | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| італ. Ermanno Olmi | |||||
 | |||||
| Дата народження | 24 липня 1931 (90 років) | ||||
| Місце народження | Бергамо, Італія | ||||
| Дата смерті | 7 травня 2018[1][2] (86 років) або 5 травня 2018[3] (86 років) | ||||
| Місце смерті | Азіаго, Провінція Віченца, Венето, Італія[2] | ||||
| Громадянство |
 Італія | ||||
| Професія | кінорежисер, сценарист | ||||
| Роки активності | 1953—2018 | ||||
| Діти | Фабіо Ольміd | ||||
| IMDb | ID 0647438 | ||||
| Нагороди та премії | |||||
| |||||
| Давид ді Донателло (1962, 1989, 2002) | |||||
 Ерманно Ольмі у Вікісховищі | |||||
Біографія
Ерманно Ольмі народився 24 липня 1931 році в Бергамо, Італія. Після нетривалої роботи в театрі з 1952 року, влаштувавшись у міланський енергетичний концерн «Едісон-Вольта», на його замовлення зняв близько 40-а короткометражних науково-популярних фільмів, на яких вдосконалював режисерську майстерність.
Повнометражний дебют Ерманно Ольмі в ігровому кіно — фільм «Час зупинився» (1959), — був присвячений робітникам лінії електропередач. Після фільму «Заручені» (1963) режисер створює документально-художній життєпис за біографією папи Іоанна XXIII — «І прийшла людина…» (1965).
Паралельно з роботою в кінематографі Ерманно Ольмі у 1960-х-початку 1970-х років починає активно працювати на телебаченні, знявши більше двох десятків короткометражних і повнометражних, переважно ігрових фільмів, зокрема, «Оповідання про юних закоханих» (1967), «Одного разу» (1968), «Лахмітники» (1969), «Влітку» (1971), «Обставина» (1974), два останніх з яких вийшли у прокат. Фільм-сага Ольмі про бергамських селян на рубежі XIX—XX століть «Дерево для черевиків» отримав міжнародне визнання та Золоту пальмову гілку 31-го Каннського кінофестивалю.
З початку 1980-х років Ерманно Ольмі створює кіноверсії книг святого Писання — про паломництво волхвів до Спасителя, що народився, у фільмах «Йшли вони, йшли» (1983) «Книга буття: Створення світу» (1994), обидва фільми в теле- і кіноваріантах. Після фільму «Довгого життя, синьйоро» (987, премія на МКФ у Венеції) режисер екранізує однойменне оповідання Й. Рота «Легенда про святого пияка» (1988, головна премія на Венеційському кінофестиваля), знову підтверджуючи свою світову славу.
У 1982 році Ерманно Ольмі заснував (разом з П. Валимарана) кінолабораторію Ipotesi Cinema, де викладав свій кінематографічний метод.
Свій останній повнометражний фільм, «Повернуться зелені луги», Ерманно Ольмі зняв у 2014 році.
Ерманно Ольмі помер після тривалої хвороби 5 травня 2018 році в лікарні міста Азіаго, куди був доставлений через чергового загострення.[4][5]
Фільмографія (вибіркова)
Загалом фільмографія режисерських робіт Ерманно Ольмі налічує понад 80 фільмів[6].
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1959 | Час зупинився | II Tempo si е fermato | |
| 1961 | Вакантне місце (Місце) | II posto | |
| 1963 | Заручені | I fidanzati | |
| 1965 | І прийшла людина… | Е veiine unuomo… | |
| 1967 | Оповідання про юних закоханих | Racconti di giovani amori | |
| 1968 | Одного разу | Uncertogiorno | |
| 1969 | Лахмітники | I recuperanti | |
| 1971 | Влітку | DuranteTestate | |
| 1974 | Обставина | La circostanza | |
| 1978 | Дерево для черевиків | L'albero degli zoccoli | |
| 1983 | Йшли вони, йшли | Cammina, cammina | |
| 1984 | Мілан, 83 | Milano 83 | док. |
| 1986 | Ризиковані діти | Ragazzi a rischio | док. |
| 1987 | Довгого життя, синьйоро | Lunga vita alla signora | |
| 1988 | Легенда про святого пияка | La leggenda delsanto bevitore | |
| 1992 | Пореке | Lungo il flume | док. |
| 1992 | Таємниця старого лісу | Il segreto del bosco vecchio | |
| 1994 | Книга Буття: Створення світу | Genesi: La creazione e il diluvio | ТБ |
| 1999 | Il denaro non esiste | ТБ | |
| 2001 | Великий Медічі: Лицар війни | Il mestiere delle armi | |
| 2003 | Легенда про помсту | Cantando dietro i paraventi | |
| 2005 | Квиток на потяг | Tickets | |
| 2007 | Сто цвяхів | Centochiodi | |
| 2011 | Картонне село | Il villaggio di cartone | |
| 2013 | Венеція 70: Перезавантаження майбутнього | Venice 70: Future Reloaded | |
| 2014 | Повернуться зелені луги | Torneranno i prati | |
| 2015 | Il pianeta che ci ospita | ||
Визнання
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Золотий кубок | |||
| 1960 | Час зупинився | Нагорода | |
| 1979 | Найкращий режисер | Дерево для черевиків | Нагорода |
| 1992 | Найкращий сценарій (з Мауріціо Заччаро) | Долина каменю | Нагорода |
| 2001 | Найкращий режисер | Великий Медічі: Лицар війни | Нагорода |
| Найкращий продюсер (з Роберто Чичутто та Луїджі Мусіні) | Нагорода | ||
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1961 | Приз міста Імола | Вакантне місце | Нагорода |
| Приз Пазінетті | Нагорода | ||
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Нагорода | ||
| 1965 | Приз Золоте Кермо | І прийшла людина… | Нагорода |
| 1987 | Золотий лев | Довгого життя, синьйоро | Номінація |
| Срібний лев | Нагорода | ||
| Приз ФІПРЕССІ | Нагорода | ||
| Премія Товариства психологів | Нагорода | ||
| 1988 | Золотий лев | Легенда про святого пияка | Нагорода |
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Нагорода | ||
| 2008 | Золотий лев за кар'єру | Нагорода | |
| Премії Британського кіноінституту | |||
| 1961 | Сазерленд Трофі | Вакантне місце | Нагорода |
| Давид ді Донателло | |||
| 1962 | Найкращий режисер | Вакантне місце | Нагорода |
| 1982 | Європейський Давид | Нагорода | |
| 1989 | Найкращий режисер | Легенда про святого пияка | Нагорода |
| Найкращий сценарій (з Тулліо Кезішем) | Номінація | ||
| Найкращий монтаж | Номінація | ||
| 1992 | Приз Лукіно Вісконті | Нагорода | |
| 2002 | Найкращий фільм | Великий Медічі: Лицар війни | Нагорода |
| Найкращий режисер | Нагорода | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Найкращий продюсер | Нагорода | ||
| 2007 | Найкращий фільм | Сто цвяхів | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Премія критики | Нагорода | ||
| 2015 | Найкращий фільм | Зелень знову зацвіте | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1962 | Премія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Вакантне місце | Номінація |
| «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет (з Етторе Ломбардо) | Номінація | ||
| 1979 | «Срібна стрічка» за режисерську роботу | Дерево для черевиків | Нагорода |
| «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет | Нагорода | ||
| «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Нагорода | ||
| «Срібна стрічка» за найкращу операторську роботу | Нагорода | ||
| 1986 | «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу (к/м фільм) | Мілан, 83 | Нагорода |
| 1989 | «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Легенда про святого пияка | Нагорода |
| «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Нагорода | ||
| 1993 | «Срібна стрічка» за найкращий сценарій | Долина каменю | Номінація |
| 2001 | «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Великий Медічі: Лицар війни | Номінація |
| 2004 | «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Легенда про помсту | Номінація |
| «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет | Нагорода | ||
| 2007 | Сто цвяхів | Номінація | |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1963 | Золота пальмова гілка | Заручені | Номінація |
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Нагорода | ||
| 1978 | Золота пальмова гілка | Дерево для черевиків | Нагорода |
| Приз Екуменічного журі | Нагорода | ||
| 2001 | Золота пальмова гілка | Великий Медічі: Лицар війни | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | |||
| 1974 | Спеціальна згадка | Обставина | Нагорода |
| Премія «Сезар» | |||
| 1979 | Найкращий фільм іноземною мовою | Дерево для черевиків | Нагорода |
| Синдикат французьких кінокритиків | |||
| 1979 | Найкращий іноземний фільм | Дерево для черевиків | Нагорода |
| Монреальський кінофестиваль | |||
| 1992 | Приз за життєві досягнення | Нагорода | |
| Приз Європейської кіноакадемії | |||
| 2001 | Найкращий європейський режисер | Великий Медічі: Лицар війни | Номінація |
| Золотий глобус | |||
| 2001 | Найкращий фільм | Великий Медічі: Лицар війни | Нагорода |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| 2010 | Золотий глобус за кар'єру | Нагорода | |
| Кінофестиваль Флайяно | |||
| 2001 | Найкращий фільм | Великий Медічі: Лицар війни | Нагорода |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 2004 | Почесний Леопард | Нагорода | |
| Міжнародний кінофестиваль в Сан-Паулу | |||
| 2015 | Гуманітарна премія | Нагорода | |
| Приз критиків | Зелень знову зацвіте | Нагорода | |
Джерела
- М.М. Черненко (составитель). Ольми Эрманно // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 127—128. — ISBN 5-85646-077-4.
Примітки
- Filmportal.de — 2005.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Roberto Nepoti. È morto Ermanno Olmi, addio al visionario, imprevedibile regista del nostro cinema. Repubblica (італ). 00.00.2011. Процитовано 8.05.2018.
- Умер известный итальянский режиссер. Медіаняня (рос). 8.05.2018. Процитовано 8.05.2018.
- Фільмографія Ерманно Ольмі на сайті IMDb
- Нагороди та номінації Ерманно Ольмі на сайті IMDb(англ.)
Посилання
- Ерманно Ольмі на ScriverediCinema. Архів оригіналу за 18 грудня 2007. Процитовано 17 січня 2016.(італ.)
- Ерманно Ольмі на Italica.Rai.it. Архів оригіналу за 10 березня 2009. Процитовано 17 січня 2016.(італ.)