Ернст Авґуст Ендель

Ернст Моріц Авґуст Ендель (нім. Ernst Moritz August Endell; нар. 12 квітня 1871(18710412), Берлін — пом. 15 квітня 1925, там же) — німецький архітектор, художник декоративно-прикладного мистецтва періоду модерну, один із засновників югендстилю, теоретик мистецтва, есеїст і педагог.

Ернст Авґуст Ендель
нім. August Endell
нім. Ernst Moritz August Endell
Народження 12 квітня 1871(1871-04-12)[1][2][…]
Смерть 15 квітня 1925(1925-04-15)[1][2][…] (54 роки)
Країна
(підданство)		  Німеччина[4]
Діяльність архітектор, викладач університету, дизайнер, письменник, педагог
Праця в містах Вроцлав[1]
Заклад Staatliche Akademie für Kunst und Kunstgewerbe Breslaud
 Ернст Авґуст Ендель у Вікісховищі

Життєпис

Ендель народився у Берліні, а в 1892 переїхав до Мюнхена. Спочатку мріяв стати педагогом, але потім його захопила академічна наука. Ендель вивчав естетику, психологію і філософію, німецьку літературу і мистецтво в Мюнхенському університеті.

Готувався до здобуття ступеня доктора наук. Однак, зустрівши художника Германа Обріста, який став його близьким другом і однодумцем, вирішив повністю присвятити себе мистецтву. Вони обговорювали проблеми формування та важливості югендстилю в різних видах мистецтва, в тому числі в архітектурі. Ендель став учасником "Мюнхенських об'єднаних художніх майстерень" (Münchner Vereinigten Werkstätten für Kunst) і зробив суттєвий внесок в теорію і практику розвитку "художніх ремесел" (Kunstgewerbe).

Рельєф у фотоательє "Ельвіра", Мюнхен

Популярність до Енделя прийшла завдяки проекту фасаду знаменитого мюнхенського фотоательє "Ельвіра" (1897—1898). Декоративний рельєф з яскраво-червоного і золотистого гіпсу (стукко) на зеленому тлі, що нагадує чи то мушлю чи морську хвилю, жартома прозвали "восьминогом рококо", а будівлю — "замком дракона". Цей рельєф народився під впливом іншого твору — "Цикламени" Германа Обріста. Два твори стали символами югендстилю. Як можливими джерелами називають також твори бельгійських архітекторів Віктора Орти та Анрі Ван де Велде. В 1937 нацисти знищили «модерністського дракона», а сама будівля була зруйнована при бомбардуванні в 1944.

З 1899 Ендель був співредактором журналу «Пан». У статтях з теорії та психології мистецтва, а також у книзі «Краса великого міста» (Die Schönheit der großen Stadt, 1908) він формулював своє бачення культури і архітектури в прийдешньому XX столітті. У журналі "Пан" опублікував есе "За красу" (Um die Schönheit), в якому стверджував, що мистецтво і стиль мають впливати на почуття глядача виключно силою форми. Його погляди на мистецтво високо оцінили художники того часу, зокрема Франц фон Штук, Ловіс Корінт і експресіоніст Ернст Кірхнер. У своїх теоретичних есе Ендель проклав шлях до абстрактного мистецтва в Німеччині. Вважав, що мистецтво існує незалежно від природи; якості образотворчої форми, як і в музиці, мають абсолютний характер. Тому формоутворення у всіх видах мистецтва грунтується на принципах архітектоніки. Журнал "Пан" публікував малюнки Енделя і проекти декоративних рельєфів, шпалер, тканин, вітражів і світильників[5].

З 1901 Ендель працював над проектами будівель державних установ і житлових будинків Берліна. Навесні 1901 згідно з його експресіоністським проектом на Кепенік-штрассе з'явилася споруда «Різнобарвного театру» (Buntes Theater, зруйнований під час війни). Характерною рисою інтер'єрів були стіни пофарбовані в різні кольори. Тому театр вважався провісником архітектури експресіонізму.

Фасад Хакського двору № 1, Берлін

На замовлення виноторговця Вільгельма Ноймана в 1905—1906 архітектор оформив у Хакських двориках на берлінській Розенталер-штрассе оригінальний «Енделів двір» (Endell'sche Hof) з фасадом із кольорового скла. Сьогодні тут знаходиться вар'єте «Хамелеон». В 2004—2005 в «Хамелеоні» були проведені реставраційні роботи, які повернули будівлі первісний вигляд за задумом Енделя.

В 1911—1912 архітектор спроектував і побудував іподром в берлінському районі Марієндорф. Розробляв проекти приватних будинків у Берліні і Потсдамі.

В 1904 Ендель відкрив у Берліні "Школу формоутворення" (Schule der Ausbildung), в якій реалізував свою теоретичну і педагогічну програму.

В 1918 здобув посаду ректора Державної Академії мистецтв і ремесел у Бреслау.

Ендель був одружений з художницею і скульпторкою Ельзою Пльоц.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118682032 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. August Endell
  3. Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
  4. Museum of Modern Art online collection
  5. Власов В. Г.. Стили в искусстве. В 3-х т. — СПб.: Кольна. Т. 3. — Словарь имен, 1997. — С. 556

Література
  • Klaus Reichel: Vom Jugendstil zur Sachlichkeit, August Endell, 1871-1925. Hochschulschrift, Bochum 1974, o. ISBN. (Dissertation; Universität Bochum, Abteilung für Geschichtswissenschaft; 1974)
  • Jürg Mathes (Hrsg. ): Theorie des literarischen Jugendstils. Reclam, Stuttgart 1984, ISBN 3-15-008036-3, S. 40, 100ff.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.