Еріванська губернія
Еріванська губернія — адміністративна одиниця Російської імперії в 1849–1917 роках із центром у місті Ерівань. Була утворена іменним указом, виданим Сенату 9 червня 1849 року, з територій, що входили до складу Вірменської області.
| Еріванська губернія | ||||
.png.webp) Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Ерівань | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1849 | |||
| Площа | 23 226,4 верст² (27 830 кв.км) | |||
| Населення | 829 556[1] осіб (1897) | |||
| Попередники | Вірменська область | |||
| Наступники | Республіка Вірменія | |||
З 1872 року губернія складалась із 7 повітів, 110 волостей, 5 міст і 1 283 інших поселень. Найважливішими населеними пунктами, окрім Ерівані, були Александрополь, Нахічевань, Ново-Баязет, Ордубад і Ечміадзін.
Національний склад населення (1897[2])
Етнічна карта Ериванська губернії (1902)
| Повіт | вірмени | азербайджанці | курди | росіяни | ассирійці |
|---|---|---|---|---|---|
| Губернія в цілому | 53,2% | 37,8% | 6,0% | 1,6% | … |
| Олександропольський | 85,5% | 4,7% | 3,0% | 3,4% | … |
| Нахічеванський | 34,4% | 63,7% | … | … | … |
| Новобаязетський | 66,3% | 28,3% | 2,4% | 2,2% | … |
| Сурмалінський | 30,4% | 46,5% | 21,4% | … | … |
| Шаруро-Даралагезький | 27,1% | 67,4% | 4,9% | … | … |
| Еріванський | 38,5% | 51,4% | 5,4% | 2,0% | 1,5% |
| Ечміадзінський | 62,4% | 29,0% | 7,8% | … | … |
Органи влади
Адміністративний поділ
На початку XX століття до складу губернії входило 7 повітів:
| № | Повіт | Повітове місто | Площа, верст² |
Населення[3] (1897), чол. |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Олександропольський | Олександрополь (30 616 чол.) | 3 303,7 | 165 503 |
| 2 | Нахічеванський | Нахічевань (8 790 чол.) | 3 858,8 | 100 771 |
| 3 | Новобаязетський | Ново-Баязет (8 486 чол.) | 4 156,8 | 122 573 |
| 4 | Сурмалінський | с. Ігдир (4 680 чол.) | 3 241,0 | 89 055 |
| 5 | Шаруро-Даралагезький[4] | с. Баш-Норашен (867 чол.) | 2 611,8 | 76 538 |
| 6 | Еріванський | Ерівань (29 006 чол.) | 2 664,2 | 150 879 |
| 7 | Ечміадзінський | Ечміадзін (5 267 чол.) | 3 390,1 | 124 237 |
Губернатори
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Іван Назоров | генерал-майор | |
| Михайло Астаф'єв | генерал-майор | |
| Михайло Рославлєв | генерал-майор | |
| Михайло Шаликов | генерал-лейтенант | |
| Олександр Фрезе | генерал-лейтенант | |
| Володимир Тізенгаузен | граф, дійсний статський радник (таємний радник) | |
| Аркадій Стрельбицький | надвірний радник (колезький радник) |
Віце-губернатори
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Никифор Блаватський | надвірний радник (статський радник) | |
| Василь Дзюбенко | дійсний статський радник | |
| Карл Бучен | дійсний статський радник | |
| Валерій Чеховський | дійсний статський радник | |
| Володимир Тізенгаузен | граф, дійсний статський радник | |
| Михайло Накашидзе | князь, дійсний статський радник | |
| Віктор Барановський | підполковник | |
| Олексій Чегодаєв | князь, колезький радник | |
| Аркадій Стрельбицький | надвірний радник |
Примітки
- Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 р.
- Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
- Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 р. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 8 травня 2013.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- Бібліотека Царське Село, книги з історії Еріванської губернії
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.