Когурьо

Коґурьо́ (кор. 고구려, 高句麗; кит. 高句麗, трансліт. gāogōulí; яп. こうくり, трансліт. kōkuri) — назва корейського племені й однойменної держави, що існувала з 37 до н. е. до 668 н. е. Поряд з Коґурьо знаходилися ще дві давньокорейські держави — Сілла і Пекче, тому цей час називають періодом трьох корейських королівств.

고구려(高句麗) Коґурьо 37 до н. е. – 668 ↓ Прапор Розташування Коґурьо Столиця Чжольбон (37 до н. е.-3) Куннесон (3-427) Пхеньян (427—668) Мови когурьоська (старокорейська) Релігії Буддизм, конфуціанство, даосизм, шаманізм Форма правління монархія Ван  - 37 до н. е. — 19 до н. е. Тонмьонсон  - 391—413 Квангетхо  - 413—491 Чансухо  - 590—618 Йонянгхо Історія  - Заснування 37 до н. е.  - Прийняття буддизму 372  - Походи Квангетхо 391 - 413  - когурьосько-суіські війни 598 - 614  - когурьосько-танські війни 645 - 668  - Падіння Пхеньяна 21 вересня 668 Населення  -  3 500 000 (668) осіб Попередник Наступник Пуйо Пархе Сілла Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Когурьо

Історія Кореї
Доісторична Корея
Кочосон, Чінгук
Ранні корейські королівства
Пуйо, Окчо, Тон'є, Самхан, Конфедерація Кая
Три королівства
Когурьо, Пекче, Сілла
Об'єднане Сілла, Пархе
Пізні три королівства
Корьо: Кіданьські війни, Монгольські вторгнення
Чосон: Імджинська війна
Корейська імперія
Генерал-резиденти
Під контролем Японії:
Генерал-губернатори, Тимчасовий уряд Республіки Корея
Розділена Корея:
Корейська війна, Північна, Південна Корея
Хронологія, Військова історія, Список монархів
Портал «Корея»

Плем'я когурьо до початку 1 століття до н. е. займало територію середньої течії річки Ялуцзян (кит. 鸭绿江; корейська назва — Амноккан, кор. 압록강), яка в наш час розділяє КНР і КНДР. Перший докладний опис міститься у китайських династичних хроніках «Саньґочжи» 3 століття. Племінне державне утворення Когурьо домоглося незалежності від Китаю у 37 до н. е.

Сучасна назва «Корея» походить від назви середньовічної держави Корьо, яка, у свою чергу, є скороченням від назви «Когурьо».

Столицею держави Когурьо було місто Хвандо, сучасний Цзіань у Північно-Східному Китаї, а з початку 5 століття — місто Пхеньян.

Найвищої могутності держава досягла наприкінці 4 століття, контролюючи велику територію на півночі Корейського півострова й більшу частину Маньчжурії. Посиленню Когурьо сприяла роздрібненість сусіднього Китаю, правителі якого були не в змозі відновити свій вплив у Кореї.

У 612 Когурьо відбило завойовницький похід китайської династії Суй, що призвело до її падіння. У 668 державу було розгромлено ордами китайської імперії Тан, яка виступила у союзі з корейською державою Сілла. Тан отримала володіння Когурьо на північ від річки Тендоган, а Сілла — південні території цього королівства.

Див. також

• Сілла
• Пархе
• Пекче

Посилання

• Історія Когурьо(англ.)