Марек Едельман
Марек Едельман (пол. Marek Edelman, їдиш מאַרעק עדעלמאַן; точна дата і місце народження невідомі, прийнято: 1 січня 1922 у Варшаві або 1 січня 1919 у м. Гомель, Білорусь — пом. 2 жовтня 2009 у Варшаві) — польський політичний і громадський діяч єврейського походження, кардіолог, один з керівників повстання у Варшавському гетто та борець за звільнення Польщі від комуністичного режиму, кавалер ордена Білого Орла.
| Марек Едельман | |
|---|---|
| Marek Edelman | |
 Марек Едельман, 2005 | |
| Народився |
1 січня 1919[1][2] Гомель, Могильовська губернія[1][3] |
| Помер |
2 жовтня 2009 Варшава, Польща |
| Поховання | Єврейський цвинтар у Варшаві (Воля)d |
| Країна |
 Польща |
| Національність | євреї[3] |
| Діяльність | політик, кардіолог, профспілковий діяч |
| Alma mater | Медичний університет в Лодзі |
| Знання мов | польська[2], Їдиш, німецька і французька |
| Учасник | Повстання у Варшавському гетто |
| Членство | Єврейська бойова організація, Комітет Оборони Робітників і Солідарність |
| Військове звання | підпоручик |
| Партія | Бунд |
| Конфесія | нерелігійність |
| Родичі | Anna Margolisd і Aleksander Margolisd |
| У шлюбі з | Alina Margolis-Edelmand |
| Діти | Aleksander Edelmand і Ania Edelmand |
| Нагороди |
 Орден Білого Орла  Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону |
Біографія
В роки Другої світової війни Едельман був одним з керівників повстання, яке спалахнуло в Варшавському гетто після рішення німецького командування про повну його ліквідацію. Бунт приречених на смерть людей тривав з 19 квітня по 16 травня 1943 року і був жорстоко приборканий регулярними частинами СС. Всього під час боїв з регулярними частинами СС було вбито близько 7 тисяч захисників гетто, ще 6 тисяч людей згоріли живцем. Після придушення повстання, мешканці гетто (близько 15 тисяч людей), які залишилися в живих, були відправлені до концтаборів і таборів смерті (більшість — в Треблінку). Повстання стало одним з найбільших і наймасовіших в Європі. Багато хто з євреїв, яким тоді вдалося врятуватися, пізніше брали активну участь у повстанні поляків у Варшаві 1944 року.
Всі післявоєнні роки Едельман займався своєю основною професією — працював кардіологом в лікарні міста Лодзь. Проте величезну частину свого життя герой повстання в гетто присвятив тому, щоб пам'ять його товаришів, які загинули в боротьбі з окупантами, зберігалася в серцях молодого покоління. Щороку він очолював церемонію покладання вінків до меморіалу героям повстання в гетто.
Наприкінці 80-х він був одним з керманичів руху «Солідарність», який зіграв ключову роль у звільненні Польщі від комуністичного режиму.
В квітні 1998 Президент Польщі Александр Квасневський вручив Едельману найвищу нагороду Польщі Орден Білого Орла. У 2008 Едельман був нагороджений французьким Орденом Почесного легіону.
Помер 2 жовтня 2009 у Варшаві на 87-му році життя. Останнім часом він важко хворів і був прикований до інвалідного крісла.
Марек Едельман був останнім з лідерів польського опору, який залишався живим. Він став для польської нації беззаперечним моральним авторитетом. Він встиг написати мемуари про повстання в гетто. Історію життя самого Едельмана описала у 1976 році Ханна Краль в книзі «Встигнути перед Господом Богом» (пол. Zdążyć przed Panem Bogiem).
Джерела, посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марек Едельман