Орден Білого Орла
О́рден Бі́лого Орла́ (пол. Order Orła Białego) — найвища нагорода Польщі. Одна із найстаріших польських нагород.
| Орден Білого Орла пол. Order Orła Białego | ||||
 | ||||
 | ||||
| Девіз | пол. «Za Ojczyznę i naród» (За Вітчизну і народ) | |||
|---|---|---|---|---|
| Країна | Польща | |||
| Тип | орден | |||
| Статус | вручається | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1 листопада 1705 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Кавалери ордена Білого Орла (Польща) (290) | ||||
| Черговість | ||||
 Орден Білого Орла у Вікісховищі | ||||
Історія
За деякими джерелами, орден заснував польський король Владислав I Локетек 1325 року. Проте у XV–XVI століттях ним нікого не нагороджували.
Відновлений (або заснований) 1 листопада 1705 року курфюрством Саксонії та королем Польщі Августом Сильним. Один із перших кавалерів ордена — гетьман Іван Мазепа.
Після приєднання Польщі до Російської імперії як Царства Польського орден залишився у її нагородній системі. Після позбавлення Польщі автономії 1831 року орден був включений до нагородної системи Російської імперії. Скасований більшовиками після жовтневого перевороту.
У 1921 році, після створення Польської республіки, орден відновлено як вищу державну нагороду. Після утворення маріонеткового комуністичного режиму ПНР нагородження орденом припинене.
Сучасність
У 1992 році орден було відновлено. Першими відновленим орденом були нагороджені король Швеції Карл XVI Густаф і Папа Римський Іван-Павло II.
Орденом нагороджувалися також королева Великої Британії Єлизавета II (1996), письменник Станіслав Лем (1996), канцлер Німеччини Гельмут Коль (1998), один з керівників повстання у Варшавському гетто Марек Едельман (1998), президент Литовської Республіки Валдас Адамкус (1999), президент Республіки Казахстан Назарбаєв Нурсултан (2004), президент України Віктор Ющенко (2005), польська письменниця і сценарист Зофія Посмиш (2020) та інші.
Див. також
- Кавалери ордена Білого Орла
- Орден Білого Орла (Російська імперія)