Населення Таїланду

Населення Таїланду. Чисельність населення країни 2015 року становила 67,976 млн осіб (21-ше місце у світі)[1]. Чисельність тайців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 11,19 ‰ (176-те місце у світі), смертність — 7,8 ‰ (104-те місце у світі), природний приріст — 0,34 % (168-ме місце у світі) .

Населення Таїланду
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 67,976 млн осіб
Густота 133,0 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,34 %
Народжуваність 11,19 ‰
Фертильність 1,51 дітей на 1 жінку
Смертність 7,8 ‰
Смертність немовлят 9,63 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 17,41 %
 • 15–64 років 72,73 %
 • старіші за 65 років 9,86 %
Середня тривалість життя 74,43 року
 • чоловіків 71,24 року
 • жінок 77,78 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,78 чол./жін.
Етнічні групи
Нація тайці
Найбільший етнос тайці
Нацменшини бірманці
Мови
Офіційна тайська
Також у побуті англійська, бірманська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Таїланді, станом на 2015 рік, дорівнює 11,19 ‰ (176-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,51 дитини на одну жінку (194-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 79,3 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,3 року (оцінка на 2009 рік)[1].

Смертність у Таїланді 2015 року становила 7,8 ‰ (104-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,34 % (168-ме місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Таїланду, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Таїланду становить 37,2 року (67-ме місце у світі): для чоловіків — 36,2, для жінок — 38,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,43 року (118-те місце у світі), для чоловіків — 71,24 року, для жінок — 77,78 року[1].

Вікова структура населення Таїланду, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 17,41 % (6 062 868 чоловіків, 5 774 631 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 14,78 % (5 119 387 чоловіків, 4 927 250 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 46,69 % (15 675 425 чоловіків, 16 061 864 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,26 % (3 600 695 чоловіків, 4 053 977 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 9,86 % (2 935 703 чоловіка, 3 764 605 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,5; коефіцієнт розлучуваності — 1,4; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 25 (дані за 2005 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,4 року, жінки — 21,0 року, загалом — 22,7 року (дані за 2010 рік)[4].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 133 особи/км² (90-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Таїланд високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 50,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,97 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Бангкок (столиця) — 9,27 млн осіб, агломерація провінції Самутпракан — 1,814 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (81-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 106,37 тис. біженців з М'янми[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 35,0 тис. внутрішньо переміщених осіб через етнічні конфлікти з 2004 року[1].

У країні мешкає 443,86 тис. осіб без громадянства. Майже половина гірських племен на півночі країни не мають громадянства. Більшість з них просто не мають документальних доказів того, що їхні батьки народилися в Таїланді. Особами без громадянства визнані також морські кочові рибалки чао-лей, мусульмани узбереж рогін'я. Ці народи зазнають утисків від влади й виключені з громадського життя країни. За період 2013—2016 років лише 18 тис. осіб без громадянства було натуралізовано[1].

Таїланд є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2014 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
тайці
  
 95.9%
бірманці
  
 2%
інші
  
 2.1%

Головні етноси країни: тайці — 95,9 %, бірманці — 2 %, інші — 2,1 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].

  • Карта розселення народів і народностей (англ.)

Українська діаспора

Мови
Мови Таїланду (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
тайська
  
 90.7%
англійська
  
 %
бірманська
  
 1.3%
інші
  
 8%

Офіційна мова[6]: тайська — розмовляє 90,7 % населення країни. Інші поширені мови: англійська (друга розмовна мова вищих верств населення), бірманська — 1,3 %, інші мови — 8 % (оцінка 2010 року).

Релігії
Релігії в Таїланді (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
 93.6%
мусульмани
  
 4.9%
християни
  
 1.2%
інші
  
 0.2%
атеїсти
  
 0.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм (державна релігія) — 93,6 %, іслам — 4,9 %, християнство — 1,2 %, інші — 0,2 %, не сповідують жодної — 0,1 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 96,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,6 % — серед чоловіків, 96,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,1 % ВВП країни, станом на 2013 рік (47-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2013 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,39 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,5 % ВВП країни (163-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 9,63 ‰ (141-ше місце у світі); хлопчиків — 10,59 ‰, дівчаток — 8,62 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 20 випадків на 100 тис. народжень (110-те місце у світі)[1].

Таїланд входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гарячка денге, японський енцефаліт, малярія (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 445,6 тис. хворих на СНІД (18-те місце в світі), це 1,13 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (42-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 19,4 тис. осіб (15-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 9,2 % (135-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 9,2 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,6 % населення в містах і 98 % в сільській місцевості; загалом 97,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 89,9 %, в сільській місцевості — 96,1 %, загалом по країні — 93 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 57,31 км³ на рік, або 845,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 5 % припадає на побутові, 5 % — на промислові, 90 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 39,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 24,7 %; частка осіб похилого віку — 14,6 %, або 6,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 12,6 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,8 %, верхній дециль — 31,5 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 700 тис. осіб не має доступу до електромереж; 99 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99,7 %, у сільській місцевості — 98,3 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 26,726 млн унікальних інтернет-користувачів (30-те місце у світі), що становило 39,3 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 39,12 млн осіб (17-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 32,2 %; промисловість і будівництво — 16,7 %; сфера послуг — 51,1 % (станом на 2014 рік)[1]. 818 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (8 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 1 % працездатного населення, 2014 року — 0,8 % (5-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 3,4 %, серед юнаків — 2,8 %, серед дівчат — 4,4 % (132-ге місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Невеликий виробник опіатів, героїну, каннабісу, незначної кількості метамфетамінів; транзитна країна для наркотрафіку героїну з М'янми і Лаосу. Зусилля уряду, починаючи з 1990-х років, по знищенню плантацій наркотичних рослин дало певні плоди[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Таїланду докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[7][8]. уряд Таїланду докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[7][8].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,78 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Thailand : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 25 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 25 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 25 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  8. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.