Новоград-Волинський I

Новоград-Волинський I — вантажна залізнична станція 2-го класу Коростенської дирекції Південно-Західної залізниці. Розташована в місті Новоград-Волинський Житомирської області.

Новоград-Волинський I
Коростенська дирекція
Південно-Західна залізниця
станція
Вокзал
Розташування
Розташування  Україна
Адреса Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 17
Координати 50°35′52″ пн. ш. 27°35′35″ сх. д.
Структура
Глибина 0
Платформ 2
Тип платформ бічна та острівна
Колій 12
Клас II
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні
Супутні
Історія
Відкрито 1916 (106 років)
Електрифіковано 2006
Будівля
Поверхів 1
Інша інформація
Власник Південно-Західна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 346702, 348002
Код Експрес-3 2200130
Тарифна зона 26
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Коростень 88 км
Житомир 91 км
Шепетівка 63 км
Управління залізниці (Київ-Пас.) 244 км
Мапа
Новоград-Волинський I на Вікісховищі

Загальна характеристика

Від станції відгалужуються три лінії[1][2]:

  • на Коростень (довжина — 88 км) — одноколійна, електрифікована;
  • на Житомир (91 км) — одноколійна, неелектрифікована;
  • на Шепетівку (63 км) — одноколійна, електрифікована.

Відстань до ст. Київ-Пасажирський — 244 км через Коростень, 256 км через Житомир.

Історія

Станція відкрита 1916 року[3].У 2006 році електрифікована у складі дільниці Яблунець — Шепетівка[4].

З прийняттям Закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік», цей історичний документ вперше враховував потреби перевізника у фінансуванні важливих проєктів з оновлення інфраструктури. Зокрема, зазначені кошти передбачено спрямувати на електрифікацію дільниці Житомир — Новоград-Волинський, завдяки чому будуть перенаправлені на цей напрямок потяги під електротягою[5].

Пасажирське сполучення

На станції зупиняються пасажирські поїзди далекого прямування до Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська, Ужгорода, Ковеля, Лисичанська та інших міст; приміські поїзди в напрямках Житомира, Коростеня, Шепетівки. Деякі швидкі пасажирські поїзди проїжджають станцію без зупинки.

Примітки
  1. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  2. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  3. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 347. — 100 000 прим.(рос.)
  4. Історія електрифвкації залізниць (рос.)
  5. У 2021 році держава інвестує в розвиток пасажирських залізничних перевезень // Укрзалізниця, 2020-12-16

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.