Ніколь Гарсія
Ніко́ль Гарсія (фр. Nicole Garcia; нар. 22 квітня 1946, Оран, Алжир) — французька акторка, кінорежисерка та сценаристка. Багаторазова номінантка кінопремії «Сезар» та низки фестивальних кінонагород
.
| Ніколь Гарсія | |
|---|---|
| фр. Nicole Garcia | |
![]() Ніколь Гарсія на 67-му Каннському кінофестивалі, травень 2014-го. | |
| Дата народження | 22 квітня 1946 (75 років) |
| Місце народження | Оран, Алжир |
| Громадянство |
|
| Професія | акторка, режисер, сценарист |
| Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва |
| Роки активності | 1967 — наш час |
| Діти | Пьєр Рошфорd і Frédéric Bélier-Garciad |
| IMDb | ID 0305368 |
| Нагороди та премії | |
|
| |
| «Сезар» (1980) | |
Біографія
Ніколь Гарсія народилася у місті Орані в Алжирі. Ще до закінчення нею середньої школи, з початком Алжирськї війни, у квітні 1962 році сім'я переїхала до Франції. У Парижі Ніколь поступила на юридичний факультет, паралельно закінчила акторські курси, а у 1967-му — Вищу національну консерваторію драматичного мистецтва. Кінодебют Ніколь Гарсії відбувся у 1968 році, в комедії Жана Жиро «Жандарм одружується» з Луї де Фюнесом у головній ролі.
Популярність Ніколь Гарсії принесла роль в історичному фільмі Бертрана Таверньє Нехай розпочнеться свято (1974). Головну роль уперше отримала у фільмі Допит з пристрастю (1977) режисера Лорана Еннемана. Пізніше знімалася у багатьох іменитих режисерів Франції.
У 1986 Ніколь Гарсія дебютувала як режисер, знявши короткометражний фільм «15 серпня», який було представлено на Каннському кінофестивалі. У 1990 році вона поставила драму «Вікенд на двох» з Наталі Бей, у 1994-му — стрічку «Улюблений син» з Жераром Ланвеном, який отримав за цю роботу премію «Сезар». Роль вдови-алкоголічки у кримінальній драмі Гарсії «Вандомська площа» (1998) принесла Катрін Денев премію Венеційського кінофестивалю.
На відміну від багатьох інших «акторів-режисерів», Ніколь Гарсія ніколи не знімалася у власних фільмах, проте продовжувала активно співпрацювати з іншими режисерами, а також активно працювати у театрі й на телебаченні.
Особисте життя
Старший син, Фредерік Бельє-Гарсія (нар. 1965) — театральний режисер; молодший, П'єр Рошфор (нар. 1981) — кіноактор та співак, син Жана Рошфора.
Фільмографія
- Ролі в кіно
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Режисер | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|
| 1967 | Хлопчики й дівчатка | Des garçons et des filles | Етьєн Пер'є | Коко | |
| 1968 | Жандарм одружується | Le gendarme se marie | Жан Жиро | дівчина, що складає протокол | |
| 1971 | Майстерність кохання — Еммануель та її сестри | Faire l'amour: De la pilule à l'ordinateur | Жан-Габріель Альбікокко) | ||
| 1975 | Нехай розпочнеться свято | Que la fête commence | Бертран Таверньє | La Fillon | |
| 1976 | Труп мого ворога | Le corps de mon ennemi | Анрі Верней | Гелен Мальва | |
| 1976 | Дуель (карантин) | Duelle | Жак Ріветт | Жанна/Ельза | |
| 1976 | Спочинок | Calmos | Бертран Бліє | співробітниця лабораторії | |
| 1976 | Допит з пристрастю | La question | Лоран Еннеман | Аньєс Шарло | |
| 1978 | Гульвіса | Le Cavaleur | Філіп де Брока | Марі-Франс | Премія «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану |
| 1978 | Метелик на плечі | Un papillon sur l'épaule | Жак Дере | Соня | |
| 1979 | Операція «Чудовисько» | Ogro | Джилло Понтекорво) | Кармель | |
| 1980 | Мій американський дядечко | Mon oncle d'Amérique | Ален Рене | Жанін Гарньє | номінація на премиію Сезар |
| 1981 | Одні та інші | Les uns et les autres | Клод Лелуш | Анна Майєр | телевізійний |
| 1981 | Вітчим | Beau-père | Бертран Бліє | Мартін | |
| 1981 | Що змусило тікати Давида? | Qu'est-ce qui fait courir David? | Елі Шуракі | Анна | |
| 1982 | Честь капітана | L'Honneur d'un capitaine | П'єр Шендерфер | Патриція Карон | |
| 1983 | Вулиця дзеркал | Via deglio Specchi | Джованна Гальярдо | Франческа | телевізійний |
| 1983 | Стелла | Stella | Лоран Ейнеманн | Стелла | |
| 1983 | Слова, щоб сказати | Les mots pour le dire | Жозе Пінейро | Марі | |
| 1983 | Офіціант | Garçon! | Клод Соте | Клер | |
| 1985 | Небезпека у будинку (Смерть у французькому саду) | Péril en la demeure | Мішель Девіль | Julia Tombsthay | номінація на премію Сезар |
| 1986 | Чоловік і жінка: через 20 років | Un homme et une femme, 20 ans déjà | Клод Лелуш | Elle-même | |
| 1987 | Світло озера | La Lumière du lac | Франческа Коменчіні | Карлотта | |
| 1993 | Для маленьких радощів | Aux petits bonheurs | Мішель Девіль | Аріан | |
| 1995 | Утікачки | Fugueuses | Надін Трентіньян | Жанна | |
| 1999 | Кеннеді і я | Kennedy et moi | Сем Карманн | Анна Поларіс | |
| 2001 | Викрадення для Бетті Фішер | Betty Fisher et autres histoires | Клод Міллер | Марго Фішер | Срібний Х'юго МКФ у Чикаго, премія Монреальського МКФ, номінація на премію «Сезар») |
| 2002 | Трістан | Tristan | Філіп Гаррель | мадам Дріант | |
| 2002 | Крихітка Лілі | La Petite Lili | Клод Міллер | Мадо Марсо | |
| 2002 | Історія Мари та Жульєна | Histoire de Marie et Julien | Жак Ріветт | подруга | |
| 2004 | Не робіть цього | Ne fais pas ça | Люк Бонді | Едіт | |
| 2004 | Останній день | Le dernier jour | Родольф Марконі | Марі | |
| 2008 | Точно на південь | Plein sud | Себастьєн Ліфшиц | мати | |
| 2008 | Офіс Бога | Les bureaux de Dieu | Клер Саймон | Деніз | |
| 2009 | Одного дня у Версалі | Bancs publics (Versailles rive droite) | Бруно Подалідес | дама на радіо | |
| 2013 | Ти шануватимеш свою матір і свою матір | Tu honoreras ta mère et ta mère | Бріжит Руан | Джо | |
| 2015 | Чудові сім'ї | Belles familles | Жан-Поль Раппно | у виробництві | |
Ролі у театрі (вибірково)
- 1969 : Миізантроп (Мольєр), інсценування Michel Vitold, théâtre du Vieux-Colombier
- 1974 : Барабани в ночі (Бертольт Брехт, інсценування Robert Gironès, théâtre Mécanique
- 1974 : Les Premières Communions (Jean-François Prévand), за Альфредом Мюссе и Жорж Санд, інсценування Ніколь Гарсія, Vincennes
- 1974 : Cesare 1950 (Jean-Pierre Bisson), інсценування de l'auteur, Авіньйонський фестиваль
- 1974 : Les Caprices de Marianne (Альфред Мюссе), інсценування Jean-Pierre Bisson, Théâtre national de Strasbourg
- 1975 : Suréna (П'єр Корнель), інсценування Jean-Pierre Miquel, театр Одеон
- 1977 : Дядя Ваня (А. П. Чехов), інсценування Jean-Pierre Miquel, театр Одеон
- 1977 : Перикл (Вільям Шекспір), інсценування Роже Планшон, Національний народний театр
- 1985 : Двоє на гойдалках (Вільям Гібсон), інсценування Bernard Murat, Théâtre de la Madeleine
- 1990 : Полуденний розділ (Поль Клодель), інсценування Brigitte Jaques, théâtre de l'Atelier
- 1995 : Сцени з подружнього життя (Інгмар Бергман), інсценування Stéphan Meldegg & Rita Russek, théâtre de la Madeleine
- 2005 : Коза, або Хто така Сільвія? (Едвард Олбі), інсценування Frédéric Bélier-Garcia, théâtre de la Madeleine
- 2012–2013 : Чайка (А. П. Чехов), інсценування Frédéric Bélier-Garcia, Théâtre des Célestins
Режисерські роботи
- 1986 : 15 серпня / 15 août (короткометражний)
- 1990 : Вікенд на двох / Un week-end sur deux
- 1994 : Улюблений син / Le Fils préféré
- 1998 : Вандомська площа / Place Vendôme
- 2002 : Суперник / L'adversaire (за романом Емманюеля Каррера;
- 2006 : Як каже Шарлі / Selon Charlie
- 2010 : Балкон з виглядом на море / Un balcon sur la mer
- 2014 : Він пішов у неділю / Un beau dimanche
- 2016 : Ілюзія кохання / Mal de pierres
- 2020 : Коханці / Amants
Визнання
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія «Сезар» | ||||
| 1980 | Найкраща акторка другого плану | Гульвіса | Нагорода | |
| 1981 | Найкраща акторка | Мій американський дядечко | Номінація | |
| 1984 | Слова, щоб сказати | Номінація | ||
| 1986 | Небезпека у будинку | Номінація | ||
| 1991 | Найкращий дебютний фільм | Вікенд на двох | Номінація | |
| 1995 | Найкращий дебютний фільм | Улюблений син | Номінація | |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| 1999 | Найкраща режисерська робота | Вандомська площа | Номінація | |
| Найкращий адаптований сценарій | Номінація | |||
| 2002 | Найкраща акторка другого плану | Викрадення для Бетті Фішер | Номінація | |
| 2017 | Найкращий фільм | Ілюзія кохання | Номінація | |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| Найкращий адаптований сценарій (спільно з Жаком Ф'єскі) | Номінація | |||
| Премія Сан-Жорді (Каталонія, Іспанія) | ||||
| 1981 | Найкраща акторська гра в іноземному фільмі | Мій американський дядечко | Нагорода | |
| Монреальський кінофестиваль | ||||
| 1985 | Найкраща акторка | Мій американський дядечко | Нагорода | |
| 2001 | Найкраща акторка | Викрадення для Бетті Фішер | Нагорода | |
| Приз ФІПРЕССІ | Нагорода | |||
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 1986 | Золота пальмова гілка за найкращий короткометражний фільм | 15 серпня | Номінація | |
| 2002 | Золота пальмова гілка | Суперник | Номінація | |
| 2006 | Як каже Шарлі | Номінація | ||
| 2016 | Ілюзія кохання | Номінація | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах | ||||
| 1995 | Кришталевий глобус | Улюблений син | Номінація | |
| Кінофестиваль у Авіньйоні | ||||
| 1995 | Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) | Улюблений син | Нагорода | |
| Венеційський кінофестиваль | ||||
| 1998 | Золотий лев | Вандомська площа | Номінація | |
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | ||||
| 2001 | Срібний Х'юго за найкраща жіночу роль | Викрадення для Бетті Фішер | Нагорода | |
Громадська позиція
У липні 2018 підтримала петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[2]
Примітки
- Повний перелік нагород на номінацій Ніколь Гарсія на сайті IMDb(англ.)
- Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018
Посилання
- Ніколь Гарсія на сайті IMDb (англ.)
- Біографія Ніколь Гарсія на сайті AlloCiné(фр.)
- Ніколь Гарсія на сайті EcranNoir.fr
- Ніколь Гарсія на сайті KinoFilms.ua
