Османське міжправління

Османське міжправління (тур. Fetret Devri) — період в історії Османської імперії, коли держава не мала єдиного правителя. Період міжправління почався в 1402 після поразки османів в Ангорській битві і смерті султана Баязида I в полоні у Тамерлана. З 1402 по 1413 роки між чотирма синами Баязида I йшла запекла боротьба за владу, переможцем з якої вийшов наймолодший син султана Мехмед I.

Історія Османської імперії
Утворення Османської держави (1299-1402)
Боротьба за візантійську спадщину (1402-1453)
Розквіт Османської імперії (1453-1566)
Послаблення і занепад (1566-1789)
Жіночий султанат
Епоха Кепрюлю
Доба тюльпанів
Велике замирення
Панування деребеїв
Між стагнацією і модернізацією (1789-1908)
Нізам-і Джедід
Танзимат
Зулюм
Розпад Османської імперії (1908-1922)
Молодотурецька революція
Доба другої Конституції
Поділ Османської імперії
Портал «Османська імперія»

Історія

Після полону та смерті султана Баязида I троє його синів розділили осколки імперії: в Едірне проголосив себе султаном старший син Сулейман (1402—1410), який захопив владу над османськими володіннями на Балканському півострові, в Бурсі — Іса, в східній Анатолії — молодший син Мехмед, якого підтримав Муса. Багато з підкорених османами анатолійських бейликів знову оголосили себе незалежними.

Мехмед в 1405-1406 вів війну проти Іси та захопив Бурсу, після чого відправив старшого брата Мусу в Румелію битися з Сулейманом. Муса досяг успіху, але сам оголосив себе султаном і захопив європейські володіння османів.

У 1411 Мехмед включився в боротьбу за Румелию за підтримки візантійського імператора Мануїла II, який на своїх кораблях переправив османську армію з Анатолії під Фракію. Перші битви між братами не принесли жодному з них успіху, а незабаром Мехмед повернувся в Анатолію, щоб захиститися від бея Айдина. Перемігши ворога, він повернувся до Європи і у 1413 розбив армію Муси, який втік до Валахії та незабаром загинув. Всі османські володіння знову об'єдналися під владою одного султана.

Примітки