Паоло Барізон

Паоло Барізон (італ. Paolo Barison, нар. 23 червня 1936, Вітторіо-Венето — пом. 17 квітня 1979, Андора) — італійський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Паоло Барізон
Паоло Барізон
Особисті дані
Народження 23 червня 1936(1936-06-23)
  Вітторіо-Венето, Італія
Смерть 17 квітня 1979(1979-04-17) (42 роки)
  Андора, Італія
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція фланговий півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1953–1954 «Вітторіо Венето»? (?)
1954–1957 «Венеція» 68 (20)
1957–1960 «Дженоа» 71 (30)
1960–1963 «Мілан» 47 (14)
1963–1965 «Сампдорія» 57 (19)
1965–1967 «Рома» 62 (13)
1967–1970 «Наполі» 54 (7)
1970–1971 «Тернана» 31 (10)
1971–1972 «Белларія»31 (17)
1972 «Торонто Метрос» 8 (3)
1973–1974 «Леванте Дженова»28 (10)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1959–1966 Італія 9 (6)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1976 «Мілан»
1977–1978 «Про Патрія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Дженоа», «Мілан» та «Наполі», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1953 року виступами за команду «Вітторіо Венето» з рідного міста, в якій провів один сезон, після чого перейшов у «Венецію», з якою у сезоні 1955/56 виграв Серію С і вийшов у другий дивізіон.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу «Дженоа» з Серії А, до складу якої приєднався влітку 1957 року. Відіграв за генуезький клуб наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Дженоа», був основним гравцем команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,42 голу за гру першості. Згодом був включений до Зали слави «Дженоа»[1].

Влітку 1960 року, після того як «Дженоа» було позбавлене футбольною федерацією усіх набраних у попередньому сезоні очок і відправлене у нижчій дивізіон, Барізон уклав контракт з «Міланом», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Барізон не був основним гравцем команди, але за цей час виборов титул чемпіона Італії та став володарем Кубка чемпіонів УЄФА.

Згодом, з 1963 року, по два сезони грав у складі клубів «Сампдорія» та «Рома».

З 1967 року три сезони захищав кольори команди клубу «Наполі», ставши в першому з них віце-чемпіоном Італії.

У сезоні 1970/71 років захищав кольори клубу Серії В «Тернана», після чого перейшов на запрошення свого друга і тренера «Белларії» Гастоне Беана у цю команду, що грала у Серії D.

Згодом у 1972 році провів кілька матчів за канадський «Торонто Метрос» в НАСЛ[2] і повернувся до Італії, де завершив ігрову кар'єру у клубі «Леванте Дженова» з Серії D, за яку виступав протягом 1973—1974 років.

Виступи за збірну

28 лютого 1958 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Іспанії (1:1).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у двох матчах проти Чилі (2:0), в якому забив гол, і Північної Кореї (0:1). Ця несподівана поразка від корейців, яка не дозволила Італії вийти з групи, стала останнім матчем для Паоло у футболці збірної.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни лише 9 матчів, забивши 6 голів.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, в червні 1976 року, очоливши на п'ять зустрічей тренерський штаб «Мілану» після відставки Джованні Трапаттоні[3].

Згодом у 1977—1978 роках тренував «Про Патрію».

Вранці у вівторок 17 квітня 1979 року на Автостраді дей Фьйорі (A10) поблизу Андори, Барізон, який повертався в Турин на Fiat 130 Coupé, не впорався з керуванням і загинув[4]. Його друг і колишній партнер по «Мілану» Луїджі Радіче був поранений, але зумів вижити[5].

Статистика виступів

Клубна
Чемпіонат Ліга
СезонКлубЛіга ІгриГоли
ІталіяЛіга
1954-55 «Венеція»Серія C60
1955-56339
1956-57Серія B2911
1957-58 «Дженоа»Серія A2111
1958-592714
1959-60235
1960-61 «Мілан»115
1961-62226
1962-63143
1963-64 «Сампдорія»2413
1964-65336
1965-66 «Рома»326
1966-67307
1967-68 «Наполі»204
1968-69212
1969-70141
1970-71 «Тернана»Серія B3110
1971-72 «Белларія»Серія D3117
СШАЛіга
1972 «Торонто Метрос»НАСЛ83
КраїнаІталія 422133
США 83
Всього 430141
 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
28/02/1959РимІталія 1 – 1 Іспаніятовариський матч-
01/05/1965ФлоренціяІталія 4 – 1 Уельстовариський матч1
01/11/1965РимІталія 6 – 1 ПольщаВідбір до ЧС 19663
09/11/1965ГлазгоШотландія 1 – 0 ІталіяВідбір до ЧС 1966-
14/06/1966БолоньяІталія 6 – 1 Болгаріятовариський матч1
18/06/1966МіланІталія 1 – 0 Австріятовариський матч-
29/06/1966ФлоренціяІталія 5 – 0 Мексикатовариський матч-
13/07/1966СандерлендІталія 2 – 0 ЧиліЧС 1966 - перший етап1
19/07/1966МідлсброПівнічна Корея 1 – 0 ІталіяЧС 1966 - перший етап-
Усього Матчів 9 Голів 6

Титули і досягнення

«Мілан»: 1961–1962
«Мілан»: 1962–1963

Примітки

  1. LA LISTA DEI 200 — HALL OF FAMERS - Архівовано 16 серпня 2013 у Wayback Machine. genoacfc.it
  2. Paolo Barison nasljerseys.com
  3. Paolo BARISON magliarossonera.it
  4. La storia siete voi: il Bisonte, Paolo Barison
  5. Quotidiano l'Unità del 18 aprile 1979, pag. 5.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.