Попівці (Кременецький район)

Попі́вці — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, на півночі району. До 2020 - адміністративний центр сільської ради, якій були підпорядковані села Весела, Нові та Старі Кокоріви.

село Попівці
Дерев'яна церква
Дерев'яна церква
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада Кременецька міська громада
Код КАТОТТГ UA61020070360071665
Облікова картка Попівці 
Основні дані
Засноване 1630 (392 роки)
Населення 371
Територія 1,820 км²
Густота населення 203.85 осіб/км²
Поштовий індекс 47034
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 50°00′08″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д.
Водойми Іква
Відстань до
районного центру		 21 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції		 23 км
Місцева влада
Адреса ради 47034, с. Попівці, вул. Центральна
Карта
Попівці
Попівці
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Кременецької міської громади [1]

Населення — 358 осіб (2007).

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, підкарпатської культури шнурованої кераміки, комарівсько-тшинецької культури, раннього Залізного часу і давньоруської культури.

Село Попівці  вперше  згадується в королівському привілеї за 23 серпня 1568 року, коли воно поряд з іншим  невеликим містечком Андрієвим отримало Магдебурське право. При цьому король зазначив  у документі, що питання   про міську печатку  він віддає  на відкуп власнику цих поселень князю Андрію Вишновецькому.

У 1630 році с. Попівці від  Вишнівецьких  переходить  у власність до  Потоцьких. [2]

Дерев'яна церква Св. Миколая збудована коштом парафіян у 1745 році.

За їхні ж кошти у 1877 році відремонтована (ймовірно, тоді до церкви добудували дзвіницю).

Церква з 1869 року була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Кокорів.[3]

За часів царизму  с.Попівці  було селом  у Бережецькій волості Кременецького повіту. У кінці ХІХ ст. тут було 89 будинків і 450 жителів.  З 1794 року  у селі діяла  прикордонна  митниця на російсько-австрійському кордоні.[2]

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

 У 1934 році  в селі було відкрито  крамницю-кооператив, де селяни  могли взяти  в кредит  сільськогосподарську техніку та побутові речі.

В 1936 році десять сімей (біля  50 осіб)  села  Попівці  емігрували  у Канаду та Аргентину.

На кладовищі села на місці захоронення Кості Місевича (1890-1943)  кобзаря-бандуриста,  члена центральної  Ради Сотника Армії УНР  надрайоннового провідника ОУН,  споруджено  пам’ятник.[2]

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,73
російська 0,27

Пам'ятки
  • Церква святого Миколая (1745)
  • Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (зведений 1975 року).

Соціальна сфера
  • Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
  • Дитячий дошкільний заклад
  • Будинок культури
  • Бібліотека
  • ФАП
  • Відділення поштового зв'язку
  • Крамниці.

Відомі особистості

Народилися

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 7 жовтня 2021.
  2. Кременецька районна державна адміністрація - Короткі історичні відомості населених пунктів Кременецького району. sed.te.gov.ua. Процитовано 9 жовтня 2021.
  3. Церква Попівці Кременецький район. decerkva.org.ua. Процитовано 8 жовтня 2021.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.