Піски-Радьківські

Піски-Радьківські — село в Україні, у Борівському районі Харківської області. Населення становить 2507 осіб. Орган місцевого самоврядування — Піско-Радьківська сільська рада. Відстань до райцентру становить близько 18 км і проходить автошляхом місцевого значення.

село Піски-Радьківські
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Борівський район
Рада Піско-Радьківська сільська рада
Облікова картка Піски-Радьківські 
Основні дані
Засноване 1775
Населення 2507
Площа 8,533 км²
Густота населення 293,8 осіб/км²
Поштовий індекс 63832
Телефонний код +380 5759
Географічні дані
Географічні координати 49°16′01″ пн. ш. 37°36′33″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 90 м
Водойми Оскільське водосховище
Відстань до
обласного центру		 155 км
Відстань до
районного центру		 18,8 км
Найближча залізнична станція Радьківські Піски
Відстань до
залізничної станції		 1 км
Місцева влада
Адреса ради 63832, Харківська обл., Борівський р-н, с. Піски-Радьківські, вул. Паркова, 11
Сільський голова Соловйова Віра Олександрівна
Карта
Піски-Радьківські
Піски-Радьківські
Піски-Радьківські
Мапа

Географія

Село Піски-Радьківські розташоване на кордоні з Лиманським районом Донецької області. Воно є на лівому березі Оскільського водосховища (річка Оскіл) в місці впадання в нього річки Карачови. Біля села на водосховищі велику затоку перегороджують декілька дамб. Поруч розташований великий лісовий масив — урочище Комарівська Дача (сосна). Через село проходить залізниця, станція Радьківські Піски.

Історія

Піски-Радьківські було засновано в другій половині XVIII століття.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Пісках-Радьківських та Маліївці — 176 людей[1]. Тоді в селі базувалася українська повстанська організація «Головний Штаб Національно-Повстанських Військ», яка весною-літом 1933 року боролася з грабіжницькими хлібозаготівлями та готувалася до масового повстання на півдні Харківщини з метою повалення радянської влади та відновлення Україною незалежності[2].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2906 осіб, з яких 1427 чоловіків та 1479 жінок[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2488 осіб[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

МоваВідсоток
українська 91,34 %
російська 8,42 %
білоруська 0,08 %
вірменська 0,04 %
молдовська 0,04 %
німецька 0,04 %

Економіка
  • В селі є свино-товарна ферма.
  • Нептун, база відпочинку ВАТ ХЗТД (нині у приватній власності).
  • База відпочинку підприємства «Харківські обласні теплові мережі»
  • КСП «Червоний маяк».
  • ПСП «Піски-Радьківські».
  • Піски-Радьківські психоневрологічний інтернат.
  • Оскільське державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство.

Об'єкти соціальної сфери[6]
  • Дитячий садок «Ромашка».
  • Школа.
  • Будинок інвалідів.

Пам'ятки
  • Кургани бронзової доби.
  • Церква Вознесіння Господнього.

Відомі люди
  • Муха Василь Миколайович — командир відділення 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56 омпбр. Загинув під час ворожого обстрілу в зоні ООС у 2020 році.

Див. також

Примітки
  1. Мартиролог. Харківська область, ст. 478—482
  2. Ісаїв Л.. Антирадянський спротив народу.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Ісаїв, Лесь (2007). Борівщина в минулому та сьогодні (історико-географічний нарис) (українською). Балаклія: Видавничий будинок "Балдрук". с. 233 – 235. ISBN 978-966-96651-6-4.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.