Референдум у Білорусі 1995
14 травня 1995 р. з ініціативи президента Білорусі Олександра Лукашенка відбувся перший референдум в історії незалежної Білорусі. Був одним із найважливіших і вирішальних в історії країни, оскільки визначив, окрім символіки, державний статус російської мови та стратегічний напрямок на інтеграцію з Росією. Внаслідок референдуму Білорусь значною мірою повернулась до форми радянської республіки, а білоруська мова почала втрачати позиції перед російською, опинившись на межі зникнення.[1]
![]() |
| Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Білорусі |
|
Правова система
|
|
Глава держави
|
|
Виконавча влада |
|
Судова влада
|
|
Вибори та референдуми
|
|
|
Питання і результати
На референдум було винесено 4 питання:
- Про зміну державної символіки. Пропонувалося змінити герб Пагоня і біло-червоно-білий прапор на символи, що нагадували символи Білоруської РСР;
- «За» проголосували 75,1% виборців, «проти» — 20,5%.
- Про надання російській мові статусу державної поруч з білоруською;
- «За» проголосували 83,3% виборців, «проти» — 12,7%.
- Про підтримку дій президента, спрямованих на економічну інтеграцію з Російською Федерацією;
- «За» проголосували 83,3% виборців, «проти» — 12,5%.
- Про необхідність внесення змін в конституцію, які передбачали можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради Президентом у випадках систематичного або грубого порушення Конституції.
- «За» проголосували 77,7% виборців, «проти» — 17,8%.
Попередній герб (Погоня)
Попередній прапор
Новий герб
Новий прапор
Правова оцінка референдуму
Невідповідність Конституції
Згідно із статтею 148 Конституції Республіки Білорусь, заборонялося змінювати або доповнювати Конституцію протягом останніх шести місяців повноважень парламенту.[2]
Невідповідність законодавству
- Згідно з «Законом про всенародне голосування (референдумі)», на всенародне голосування заборонялося виносити питання, які «порушують невід'ємне право народу Республіки Білорусь на державні гарантії існування білоруської національної культури і мови» (стаття 3). Перший пункт плебісциту формулювався так: «Чи згодні Ви з наданням російській мові рівного статусу з білоруською?». На той час у юридичній практиці Білорусі існував прецедент: ініціативній групі громадян з Народного руху Білорусі восени 1994 року було відмовлено в проведенні референдуму з аналогічним питанням саме на підставі даної статті «Закону про всенародне голосування (референдум)». Заява цієї групи про ініціацію референдуму була розглянута в шести парламентських комісіях і в Міністерстві юстиції. Всі вони, як повідомлялася у пресі, «видали приблизно однакове мотивування відмови в проведенні референдуму». Ґрунтуючись на отриманих висновках і посилаючись на статтю 3 «Закону про всенародне голосування (референдум)», ЦВК пояснила подавцям заяви, що питання про надання російській мові державного статусу «прямо заборонено законодавством республіки».[3]
- При формуванні комісій для референдуму були порушени норми статей 18 і 20 «Закону про всенародне голосування (референдум)» у частині способу формування комісій.[4]
Інші правові суперечністі
- Призначення референдуму відбулося з порушенням регламенту Верховної Ради.[5]
- На проведення агітації проти винесених на референдум пропозицій накладалися суттєві обмеження.[6].
- Спостерігачами були зафіксовані фальсифікації на ділянках безпосередньо 14 травня.[7] *Парламентська асамблея ОБСЄ зробила висновок, що парламентські вибори і референдум у Білорусі не відповідали всім міжнародним нормам вільного і справедливого голосування. Зазначався контроль з боку уряду за ЗМІ (що спричиняло нестачу або спотворення інформації), втручання виконавчої влади у виборчий процес, перешкоди діяльності політичних партій та ін. Заяву стосовно виборів і референдуму в Білорусі зробив держдепартамент США. У ній було висловлено жаль з приводу того, «яким чином і в якій обстановці керівництво Білорусі провело вибори і референдум».[8]
Примітки
- Колб, Аксана (14 травня 2021). Доўгі шлях да лепшай долі. Новы Час (біл.) (18 (726)): 1.
- Сяргей Навумчык. Рэфэрэндум-95 пра сымболіку і мову ня быў легітымным
- Всенародный референдум не произойдет // Народная газета, 22-24 октября 1994 г.
- Запрудзкі. Грамадскае сцвярджэнне беларускай мовы і парушэнні правоў беларускамоўных людзей
- Рэфэрэндум-95. Галадоўка ў парлямэнце, зьбіцьцё дэпутатаў[недоступне посилання з липня 2019]
- Вирізувалися згадки про референдум з виступів кандидатів в депутати. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
- тут же. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
- Парламентские выборы в Беларуси; Заявление госдепартамента США по поводу выборов и референдума в Республике Беларусь // Белорусская деловая газета, 22 мая 1995 г.
Джерела
- Офіційні результати ЦВК республіки
- Євгеній Ростиков. Коли говорить народ //Наш современник. — № 12. — 2004
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.
.svg.png.webp)