Симеон Урош

Симеон Урош (серб. Симеон Урош; 1326—1371) — цар Епіру з 1359 до 1366 року, цар Фессалії з 1359 до 1371 року. Походив з династії Неманичів.

Симеон Урош
Народився	1326 невідомо
Помер	1371 невідомо
Країна	Візантійська імперія
Діяльність	правитель
Знання мов	сербська
Конфесія	Сербська православна церква
Рід	Неманичі
Батько	Стефан Урош III
Мати	Maria Palaiologina^d
Брати, сестри	Стефан Душан, Theodora Nemanjić^d і Jelena Nemanjić Šubić^d
У шлюбі з	Thomais Orsini^d
Діти	Марія Ангеліна Неманич, Іоасаф Метеорит і Stefan Uroš^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Був сином короля Стефана Уроша III та Марії Палеолог, а також зведеним братом короля та імператора Стефана Душана, після смерті якого у 1355 році фактично став незалежним володарем Епіру та Фессалії (намісником яких був за часів правління Стефана Душана). Симеон став один з учасників послаблення єдиної Сербської держави. Він навіть деякий час — з 1355 до 1356 року намагався стати імператором Сербії та Ромеї — замість небожа Стефана Уроша V.

Водночас Симеон зіткнувся із суперником за владу на Епіром та Фессалією в особі Нікіфора Орсіні. Боротьба за владу тривала до 1359 роки, коли Орсіні загинув й Симеон до самої смерті залишався володарем північного Епіру (в південному отаборилися албанські деспоти) та Фессалії. В цілому його панування було спокійним. В останні роки виникли проблеми з албанськими деспотами Арти і Лепанто.

Родина

Дружина — Фома (Томасіна), донька Іоанна Орсіні, деспота Епіру

Діти:

• Ян Урош (1350—1423)
• Стефан Урош
• Марія (н/д — 1394)

Джерела

• George C. Soulis, The Serbs and Byzantium, Athens, 1995.