Тинзапарин

Тинзапарин (англ. Tinzaparin, лат. Tinzaparinum — природний препарат з групи прямих антикоагулянтів — інгібіторів фактора Х згортання крові, який застосовувався парентерально[1] (підшкірно[2] та внутрішньовенно)[3]. Тинзапарин розроблений у лабораторії данської компанії «Leo Pharma Inc.»[4] Тинзапарин застосовувався для профілактики тромбозів та тромбоемболій, та був допущений FDA для використання на території США[5] до 2011 року, після чого був знятий з реєстрації у зв'язку із нижчою ефективністю у порівнянні з іншими низькомолекулярними гепаринами[6], та високою ймовірністю контамінації сировини для виготовлення препарату збудниками інфекційних захворювань.[7][4]

Тинзапарин
Систематична назва (IUPAC)
Натрієва сіль деполімеризованого гепарину із середньою молекулярною масою близько 6300 Дальтон
Ідентифікатори
Номер CAS 9041-08-1
Код ATC B01AB10
PubChem  ?
Хімічні дані
ФормулаC24H38N2O35S5 
Мол. маса6500 г/моль
Фармакокінетичні дані
Біодоступність86,7% (п/ш), 100% (в/в)
Метаболізмгепатичний
Період напіврозпаду80 хв.
Виділеннянирковий
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Використання п/ш, в/в

Фармакологічні властивості

Тинзапарин — природний препарат, що по хімічному складу є низькомолекулярним гепарином із молекулярною масою в середньому 6500 дальтон[8] (від 5500 до 7500 дальтон), який виділений із слизової оболонки кишечника свині та деполімеризований за участю гепаринази, виділеної из Flavobacterium heparinum. Механізм дії препарату полягає у пригніченні фактора Ха згортання крові, опосередкованого антитромбіном.[1][4] Тинзапарин лише частково зв'язується з тромбіном у зв'язку із відсутністю у більшості молекул низькомолекулярних гепаринів 18-сахаридної послідовності, необхідної для зв'язування із тромбіном, а також не збільшує активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ). Тинзапарин застосовувався для лікування та профілактики тромбозів і тромбоемболічних ускладнень, а також для лікування гострого коронарного синдрому.[4] Проте, згідно клінічних досліджень, тинзапарин є менш ефективнішим за інші низькомолекулярні гепарини при застосуванні при гострому коронарному синдромі[6], а також для лівання і профілактики тромбоемболічних ускладнень.[9]

Фармакодинаміка

Після підшкірного введення тинзапарин швидко всмоктується та розподіляється в організмі. Біодоступність препарату становить при підшкірному введенні 86,7 %, при внутрішньовенному застосуванні 100 %. Час напівусмоктування препарату складає 200 хвилин, час досягнення максимальної концентрації в крові 2—3 години, а максимальна активність препарату досягається за 4—5 годин після підшкірної ін'єкції.[4] Тинзапарин частково метаболізується у печінці. Виводиться препарат із організму з сечею переважно у незміненому вигляді. Період напіввиведення тинзапарину становить 80 хвилин, і цей час може збільшуватися при хронічній нирковій недостатності.

Показання до застосування

Тинзапарин застосовувався для лікування і профілактики тромбозів та тромбоемболій, та для профілактики венозного тромбозу в системі екстракорпорального гемодіалізу.[1]

Побічна дія

При застосуванні тинзапарину спостерігалися наступні побічні ефекти — тромбоцитопенія, збільшення активності амінотрансфераз, висипання на шкірі та припікання в місці ін'єкції, алергічні реакції.[1]

Протипокази

Тинзапарин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, гострому бактеріальному ендокардиті; важкій нирковій недостатності; кровотечі; виразковій хворобі в стадії загострення; при наявності індукованої гепарином тромбоцитопенії; схильності до гіпокоагуляції. Не рекомендовано застосування препарату при вагітності та годуванні грудьми, важкій нирковій недостатності, а також люмбальній пункції.[4][1]

Форми випуску

Тинзапарин випускався у вигляді ампул по 2 мл (40 000 ОД).[7][4] На 1 жовтня 2016 року в Україні не зареєстрований.[10]

Примітки
  1. http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1263 (рос.)
  2. Tinzaparin sodium: a low-molecular-weight heparin (англ.)
  3. Fass.se Farmaceutiska Specialiteter i Sverige (швед.)
  4. Tinzaparin Sodium (англ.)
  5. Hull et al. NEJM 1992;326,15:975-982 (англ.)
  6. Эноксапарин более эффективно, чем тинзапарин, предотвращал случаи возвратной стенокардии, инфаркта миокарда и летального исхода у больных с острым коронарным синдром без подъема сегмента ST (рос.)
  7. http://www.ashp.org/menu/DrugShortages/DrugsNoLongerAvailable/Bulletin.aspx?id=749
  8. European Pharmacopoeia, 6th Edition, 2008 (англ.)
  9. Бемипарин: низкомолекулярный гепарин второго поколения для лечения и профилактики венозной тромбоэмболии (рос.)
  10. Державний реєстр лікарських засобів України. http://www.drlz.kiev.ua/

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.