Торберн Улаф Бергман

Торберн Улаф Бергман (швед. Torbern Olof Bergman; 20 березня 1735, Катарінберг — 8 липня 1784, Медеві) — шведський хімік і мінералог.

Торберн Улаф Бергман
Torbern Olof Bergman
Народився 20 березня 1735(1735-03-20)
Катарінберг  Швеція
Помер 8 липня 1784(1784-07-08) (49 років)
Медеві  Швеція
·інсульт
Місце проживання Швеція
Країна  Швеція
Національність Швед
Діяльність хімік, викладач університету, ентомолог
Alma mater Уппсальський університет
Галузь Хімія, мінералогія
Заклад Уппсальський університет
Ступінь професор
Науковий керівник Bengt Fernerd[1]
Відомі учні Карл Вільгельм Шеєле і Johan Afzeliusd[1]
Членство Лондонське королівське товариство, Academy of Science for Public Utilityd, Шведська королівська академія наук, Леопольдина, Французька академія наук і Туринська академія наук[2]
Відомий завдяки: Гравіметричний аналіз, таблиці хімічної спорідненості
Нагороди
 Торберн Улаф Бергман у Вікісховищі

Закінчив Уппсальський університет, де з 1758 року був викладачем математики і фізики, а з 1767 року — професором хімії і мінералогії. Розробив систематичний хід якісного аналізу. Удосконалив аналіз із застосуванням паяльної трубки; широко користувався ваговим аналізом. Бергман досліджував ряд мінералів і класифікував їх за хімічним складом. Запропонував механістичну теорію виборчої хімічної спорідненості. Помилково вважаючи, що спорідненість між двома речовинами за даних умов залишається постійною і не залежить від відносних мас реагуючих речовин, Бергман склав таблиці хімічної спорідненості, якими користувалися до початку 19 століття.

Його ім'ям названі кратер на Місяці та урановмісний мінерал торберніт.

Бібліографія
  • Opuscula physica, et chemica …, v. 1-6, Holmiae — [e. a.], 1779-90.
  • Physick Beskrifning Ofver Jordklotet (Фізичний опис земної кулі), 1766.
  • Disquisitio de Attractionibus Electivis (Диспут про сили спорідненості), 1775.
  • Opuscula physica et chemica (Малі фізичні, хімічні та мінералогічні твори) 1779—1781.
  • Opuscula physica et chemica, 1779

Література
  • Блох М. А., Торберн Бергман, в кн.: Академику В. И. Вернадскому. К 50-летию научной и педагогической деятельности, т. 2, М., 1936: Partington J. R., A history of chemistry, v. 3, N. Y., 1962, p. 179‒99. (рос.)

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. www.accademiadellescienze.it

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.