Уссурі

Уссу́рі(кит. 乌苏里江 — Усулицзян[1]; маньчж. — «чорна як сажа»[2])   — річка у Приморському і Хабаровському краях Росії, права притока Амура, природний державний кордон між Росією та Китаєм.

Уссурі
Уссурі виділено на мапі товстішим
48°26′ пн. ш. 134°59′ сх. д.
Витік г. Снєжная (Сіхоте-Алінь)
• координати 43°44′02″ пн. ш. 134°25′29″ сх. д.
• висота, м 1682 м
Гирло р. Амур
• координати 48°16′25″ пн. ш. 134°43′13″ сх. д.
Басейн басейн Амуруd
Країни:  Росія
 КНР
Прирічкові країни:  Росія і  КНР
Регіон Приморський край
Довжина 897 км
Площа басейну: 193 000 км²
Середньорічний стік 1150 м³/с
Притоки: Сунгача, Pavlovkad, Kamenkad, Izvilinkad, Arsenyevka Riverd, Q4167545?, Muling Riverd, Naoli Riverd, Zhuravlëvkad, Kiyad, Хор, Podkhoryonokd, Birad, Shivkid, Велика Уссурка, Бікін, Mukhend і Kamenushkad
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 20030700212118100051424
GeoNames 2034281
 Медіафайли у Вікісховищі

Основні дані і географія протікання

Довжина Уссурі — 897 км, площа басейну — 193 000 км².

Річка бере початок на південно-західних схилах (гора Снєжная) Сіхоте-Аліня, нижче має переважно рівнинний характер протікання.

Живлення головним чином дощове.

Пересічна витрата води — у пониззі бл. 1200 м³/с, максимальна — 10 520 м³/с.

З озером Ханка Уссурі сполучає річка Сунгача.

Використання та історія

У верхів'ї Уссурі сплавна. Нерегулярне судноплавство на 620 км від гирла.

Води Уссурі використовують для зрошування.

Розвинуте рибальство (харіус, осетер); нерест лососевих риб.

На Уссурі розташоване місто Лісозаводськ.

У басейні річки поклади олов'яних руд, кам'яного і бурого вугілля; джерела мінеральних вод; у пониззі — Великохехцирський заповідник.

Річка Уссурі відома подіями 1969 року на острові Даманський (радянсько-китайським військовим конфліктом), що виявилось у серії збройних сутичок між воєнними СРСР і КНР 2 і 15 березня 1969 року в районі річкового острова Даманський (кит. 珍宝, Чженьбао, «Дорогоцінний») на відлеглості 230 км на південь від Хабаровська. 19 травня 1991 року радянською (російською) стороною було підтверджено китайську юрисдикцію острова.

Галерея

Джерела

Посилання
  1. Инструкция по русской передаче географических названий Китая. — М.: Наука, 1983. — С. 37.
  2. Бохайские топонимы и гидронимы Приморья и их идентификация с современными географическими названиями. toponimika.ru (рос.). Процитовано 29 грудня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.