Цинко Павло Максимович

Цинко Павло Максимович (псевдо.: «Циган»[1]; нар.1921, с.Вільгір, нині Гощанський район, Рівненська область — пом. осінь 1943, с. Янкевичі, нині Іваничі, Костопільський район, Рівненська область) — український військовик, старшина полку ім. Холодного Яру, сотенний УПА.

Павло Цинко
 Хорунжий
Загальна інформація
Народження 1921(1921)
Вільгір, нині Гощанський район, Рівненська область
Смерть 1943(1943)
с. Янкевичі, нині Іваничі, Костопільський район, Рівненська область
Національність українець
Псевдо «Циган»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Формування УПА-Північ
Командування
Командир сотні Загону УПА «Хвастівський»
 — осінь 1943

Життєпис

Павло Цинко народився у селі Вільгір Гощанського району Рівненської області.[2]

Влітку 1941 року Павло Цинко старшина полку Українського війська ім. Холодного Яру в Рівному. У 1943 році —– командир сотні 1-ї групи УПА ВО «Заграва», згодом сотня належала до загону ім. Хмельницького а потім до Загону УПА «Хвастівський».

Бойовий шлях

12 травня 1943 сотня УПА «Цигана» влаштувала засідку поблизу села Янкевичі (тепер Іваничі) Костопільського району Рівненської області на групу німців, польських поліцаїв і угорців, які поверталися після продовольчої вилазки (пограбування) в українські села, в результаті чого були повернуті всі відібрані у селян продукти[3].

14 травня 1943 року його сотня вкупі з сотнею «Бурі» (сотенний Регеза Олександр Петрович) врятували населення с. Велика Любаша від його повного знищення німецькими карателями.[2] В процесі бою бійці УПА спалили близько 11 німецьких авто та знищили 35 карателів.[4]

Див. також

Примітки
  1. ОДНОСТРІЙ ТА СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ
  2. Олександр Денищук «Боротьба УПА проти німецьких окупантів», Т.1 «Волинь», 2008
  3. Денищук О. С. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. [У 2 т.] Т. 1. Волинь. – Рівне: ППМД, 2008. – С. 56.
  4. Мірчук Петро. «Українська Повстанська Армія I942 — I952 рр.» — Мюнхен, I953

Джерела
  • Ступницький Ю. Спогади про пережите – Львів – Торонто, 2004 – С.56
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.