Інгуло-Кам'янка

Інгу́ло-Ка́м'янка — село в Україні, у Новгородківській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 816 осіб. Орган місцевого самоврядування — Інгуло-Кам'янської сільської ради.

село Інгуло-Кам'янка
Країна  Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Кропивницький район
Громада Новгородківська селищна громада
Рада Новгородківська селищна рада
Код КАТОТТГ UA35040230110091287
Облікова картка Інгуло–Кам'янка 
Основні дані
Населення 816
Поштовий індекс 28215
Телефонний код +380 5241
Географічні дані
Географічні координати 48°15′52″ пн. ш. 32°31′03″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 93 м
Місцева влада
Карта
Інгуло-Кам'янка
Інгуло-Кам'янка
Мапа

Історія

Рік заснування невідомий. Вперше поселення Інгул згадується в документах Архіву Коша Запорозького за 1749 рік серед інших запорозьких містечок, як центр Інгульської паланки. На європейських картах 50-70-х рр. 18 ст. помилково зазначалося в різних місцях — суч. Петрового, Кривого Рогу і Верблюжки.

В 2-й пол. 18 ст. в Катеринославському намісництві місто Інгул, згодом Інгульськ було центром Інгульського повіту (згодом центр був перенесений у Кривий Ріг зі зміною назви повіту на Криворізький).

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3322 особи, налічувалось 560 дворових господарств, існувала православна церква, школа та 6 лавок, відбувались базари по неділях[1].

До більшовицького перевороту, у селі існувало 3 церкви — Святого Миколая (перша відома метрична книга 1797 р.), Симеоно-Ганнинська (1897 р.) і Успіння Пресвятої Богородиці (1918 р.). Під час панування більшовиків, всі три святині було знищено. Священик Симеоно-Ганнинської церкви — о. Кульчицький Євген Ксенофонтович на 1930 р.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 211 жителів села[2].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 960 осіб, з яких 473 чоловіки та 487 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 819 осіб.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

МоваВідсоток
українська 96,81 %
російська 2,33 %
молдовська 0,61 %
білоруська 0,12 %
болгарська 0,12 %

Уродженці
  • Катерина Георгіївна Горчар (Ковальчук) (* 5 серпня 1957) — українська поетеса.
  • Німенко Андрій Васильович (20 червня 1925 — †1 лютого 2006) — відомий український скульптор, мистецтвознавець, письменник. Член Національних спілок письменників і художників України, кандидат мистецтвознавства (1955), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1969).
  • Оксанич Федір Федорович (*22.04.1914-1997) — заслужений вчитель України, краєзнавець, автор книжок.
  • Труд Андрій Іванович (1921—1999) — радянський льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
  • Шаповал(-ов) Сергій Гаврилович (*15.05.1943) — член Союзу Художників України, учасник міських, обласних та національних виставок, комерційних виставок за кордоном.

Примітки
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Інгуло-Кам'янка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела та література
  • Інгульський Степ, альманах. Випуск І. Київ, 2016. — https://web.archive.org/web/20180526093134/http://library.kr.ua/elib/alminhulstep/index.html
  • Архів Коша Запорозької Січі. Корпус документів 1734—1775. В 5 томах. Київ.
  • В. Цубенко «Документи з історії військових поселень в Україні». Харків, 2010.
  • Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005.
  • Г. П. Міщенко. Кіровоградська область. Київ, 1961. С. 67.
  • Полное географическое описание нашего отечества. Том 14. Новороссия и Крым. Харьков, 2011.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.