В'якарана
В'акарана (санскр. व्याकरण, Vyākaraṇa IAST) - допоміжна частина Вед, одна з шести веданг, основною темою якої є санскритська граматична традиція. Вона корениться в пізньоведичній Індії і містить у собі відому роботу -Аштадх'яї лінгвіста Паніні.
| Індуїстська література | |
| Веди | |
|---|---|
| Ріґ · Яджур | |
| Сама · Атхарва | |
| Розподіл | |
| Самхіти · Брахмани | |
| Араньяки · Упанішади | |
| Упанішади | |
| Айтарея · Бріхадараньяка | |
| Іша · Кена · Катха | |
| Чхандог'я · Тайттірія | |
| Прашна · Шветашватара | |
| Мундака · Мандук'я | |
| Веданґа | |
| Шикша · Чандас | |
| В'акарана · Нірукта | |
| Джйотиша · Кальпа | |
| Ітіхаси | |
| Махабхарата · Рамаяна | |
| Пурани | |
| Бхаґавата · Брахмавайварта | |
| Ваю · Вішну · Падма | |
| Маркандея · Нарада | |
| Інші тексти | |
| Смріті · Стотри · Шруті · Сутри | |
| Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра · | |
| Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача | |
| Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха · | |
| Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха | |
| Теварам · Чайтанья-чарітамріта · | |
| Шукасаптаті | |
| Портал «Індуїзм» | |
Стимул для розвитку лінгвістичного аналізу і граматики в Індії був даний необхідністю отримання суворого, вивіреного тлумачення ведичних текстів в умовах коли жива мова (практити) усе більше відрізнялася від літературної мови священних текстів (санскриту).
Роботи найраніших індійських граматиків втрачені. Наприклад, робота Шакатаяни (близько 8 століття до н. е.) відома тільки з неясних згадок Яськи і Паніні. Одним із поглядів Шакатаяни, який спростовували протягом наступних століть, було те, що більшість імен іменників етимологічно походить від дієслів.
У своїй монументальній роботі з етимології, Нірукті, Яська підтримав це твердження, ґрунтуючись на великій кількості іменників, що утворилися від дієслів шляхом словотворення, відомого як крит-Прат, що належить до типу кореневих морфем.
Школи до Паніні
У Аштадх'яї Паніні, яка перевершила усі наявні на той момент праці згадуються існування шкіл граматики, та імена 10 вчених, які передували Паніні[1].
- Шакатаяна
- Апішалі
- Шакалі
- Бхарадваджа
- Гарг
- Головата
- Кашьяпа
- Сенакі
- Спхотаяна
- Чакравармана
Про ці школах нам відомо тільки те, що повідомили Паніні, Яська та пізніші автори, а їх оригінальні твори, наприклад, падапатха Рігведи авторства шакалі, були втрачені.
Крім того, не менше 64 науковців (за списком Макса Мюллера) було процитовано як авторитети в пратішакхья, Нірукті й Аштадх'яї [2].
Школа Паніні
Праця Аштадх'яї, по суті всебічний аналіз Паніні процесів фонології, морфології і синтаксис а, заклав на століття основу для коментарів і досліджень майбутніх санскритських граматиків. За теперішніми оцінками ця праця знаходиться на рівні сучасних наукових праць з лінгвістики.
Коментатори Паніні:
- Катьяяна (лінгвіст і математик, 3 століття до н. е.)
- Патанджалі (лінгвіст, 2 століття до н. е.) - автор Махабхашьі.
- В системі ньяя - Вачаспаті
- В системі Міманса - Кумара Бхатті (7 століття н. е.), Прабхакара (7 століття н. е.)
- Бхартріхарі (6 століття н. е.)
- Кашікаврітті (7 століття н. е.)
- Бхатті (7 століття н. е.)
Примітки
- Agrawala V. C. India as known to Panini. Lucknow, 1953. - P. 341-342.
- Agrawala V. C. India as known to Panini. Lucknow, 1953. - P. 16.