Голиця

Голи́ця — село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Знаходиться в історичній області Буджак. Станом на 2013 рік населення становить приблизно 650 осіб. Переважно болгари за національністю, а також є небагато українців, росіян, молдован. В селі функціонує загальноосвітня школа, у якій навчаються приблизно 60-70 учнів. В 70-ті роки 19 сторіччя була зведена Свято-Дмитрівська церква, яка збирає віруючих і по сей день.

село Голиця
Герб Прапор
Дмитрівська церква Дмитрівська церква
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район/міськрада	Болградський район
Громада	Василівська сільська громада
Облікова картка	Голиця
Основні дані
Засноване	1830
Населення	1506
Площа	2,33 км²
Густота населення	646,35 осіб/км²
Поштовий індекс	68724
Телефонний код	+380 4846
Географічні дані
Географічні координати	45°44′58″ пн. ш. 28°59′22″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	35 м
Водойми	р. Малий Катлабух
Відстань до районного центру	37 км
Місцева влада
Адреса ради	68724, c. Голиця, вул. Кара Маринська, 98
Карта
Голиця
Голиця
Мапа
Голиця у Вікісховищі

Історія

Село було збудовано болгарами-переселенцями з ВарнінськоЇ області (сучасна Болгарія) у 1830 році. Після закінчення Російсько-турецької війни 1828—1829 роках, влада Туреччини почала масові репресії в Болгарії, за те що допомагали російській армій, і тому люди були змушені переселятись на дозволених владою Російської імперій територіях, а саме на півдні сучасної України.

За даними 1859 року у болгарській колонії Голиця (Каранфіл, Карамарин) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 749 осіб (389 чоловічої статі та 360 — жіночої), налічувалось 130 дворових господарств, існували православна молитовний будинок та застава прикордонної варти[1].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Кубейської волості мешкало 1288 осіб, налічувалось 204 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1882 осіб (1005 чоловічої статі та 873 — жіночої), з яких 1861 — православної віри[3].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1827 осіб, з яких 867 чоловіків та 960 жінок.[4]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1456 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова	Відсоток
болгарська	91,63 %
українська	2,92 %
російська	2,92 %
молдовська	1,26 %
гагаузька	0,53 %
вірменська	0,4 %
білоруська	0,07 %

Примітки

1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 303)
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-8)
4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 29 вересня 2019.
5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 29 вересня 2019.
6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 29 вересня 2019.

Джерела

• Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 385 (рос.)