Каракурт (село)
Каракурт (алб. Karakurti, гаг. Karakurt, рум. Caracurt) — село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Населення становить 2707 осіб.
| село Каракурт | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
![]() Вулиця села | |||||
| Країна | |||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район/міськрада | |||||
| Громада | Василівська сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1811 | ||||
| Колишня назва | Жовтневе | ||||
| Населення | 2707 | ||||
| Площа | 2,97 км² | ||||
| Густота населення | 911,45 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68751 | ||||
| Телефонний код | +380 4846 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°38′01″ пн. ш. 28°42′18″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
24 м | ||||
| Водойми | р. Карасулак | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68751, Одеська обл., Болградський р-н, с. Каракурт, вул. Арнаутська, 74 | ||||
| Карта | |||||
![]() Каракурт | |||||
![]() Каракурт | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Назва
За радянських часів село дістало назву Жовтневе, у честь Жовтневого перевороту. Село внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[1]. Відтак з 2016 року селу було повернено історичну назву.
Географія
Розташоване за 7 км від районного центру та за 14 км від залізничної станції Болград. Через село проходить автодорога Одеса — Рені. Дворів — 793, населення — 2707 осіб. Сільраді підпорядковане село Новий Каракурт.
Історія

Село засноване 1811 року арнаутами — переселенцями з Добруджі, куди вони в свою чергу потрапили з півдня Албанії, і спочатку мало назву Каракурт. 1945 року було перейменовано у Жовтневе.[2] У 2016 було повернуто історичну назву. 1861—1862 років частина мешканців села переселилася далі на схід, заснувавши нові албанські села на території сучасного Приазовського району Запорізької області: Тююшки, Джандран і Таз.
З 1867 р. громада селища мала власну печатку з гербом — зображенням виноградного грона.
В околицях села виявлено залишки поселень епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), раннього заліза (VIII—VII ст. до н. е.), перших століть нашої ери і два поселення періоду Київської Русі (X—XI ст.).
Населення
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2775 осіб, з яких 1318 чоловіків та 1457 жінок.[3]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2692 особи.[4]
Нині в селі компактно проживає албанська спільнота. В школі вивчається албанська мова, діють різноманітні фольклорні гуртки, підтримується зв'язок з Албанією.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| албанська | 48,6 % |
| болгарська | 18,47 % |
| російська | 15,11 % |
| гагаузька | 11,49 % |
| українська | 4,62 % |
| молдовська | 1,37 % |
| білоруська | 0,07 % |
| вірменська | 0,04 % |
Символіка
Герб представляє собою щит двічі скошений зліва. У першому лазуровому полі летять три срібні голуби. У другому червоному срібна селянська хата. У третьому зеленому срібне гроно винограду. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.
Економіка
На території села Каракурт розміщений плем-репродуктор ТОВ «Агропрайм Холдинг» який займається розведенням та реалізацією свиней породи ландрас, а також іншими породами свиней.
Відомі особистості
В поселенні народилися:
- Дерментлі Федір Семенович (1937—2013) — український промисловець, економіст, керівник «Харцизького трубного заводу» з 1986 по 2013 рік, кандидат економічних наук, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесний громадянин міста Харцизька.
- Михаїл Пейков (нар. 1941) — болгарський художник.
Пам'ятки
Поблизу села створено ентомологічний заказник місцевого значення «Жовтневий».
Галерея
Церква Різдва Богородиці
Старі споруди у селі
На вулиці села
Одна з вулиць
Вівці на подвір'ї
Див. також
Примітки
- Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування
- Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 29 вересня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 29 вересня 2019.
- В Жовтневом побывал консул Албании (рос.)
- Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 29 вересня 2019.
Джерела
- В. І. Наулко. Албанці // Радянська енциклопедія історії України. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, т. 1, с. 43-44.
- Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, с. 394.





