Луганськ (станція)

Луганськ — залізнична станція і головний вокзал в однойменному місті, розташований на межі Кам'янобрідського, Артемівського та Ленінського районів міста.

Луганськ
Луганська дирекція
Донецька залізниця
станція
Залізничний вокзал
Розташування
Розташування  Україна
Адреса Луганськ, вул. Віктора П'ятіркіна, 6
Координати 48.572866° пн. ш. 39.28432° сх. д. / 48.572866; 39.28432
Структура
Лінія(ї) Луганськ — Лутугине
Іллєнко — Родакове
Платформ 3 основні + 5 додаткових
Тип платформ бічна, острівні
Час роботи цілодобово
Історія
Відкрито 1878
Перебудовано новий вокзал з 1980
Електрифіковано 21 вересня 2007
Колишні назви Луганський завод, Ворошиловград
Будівля
Стиль брежнівський
Інша інформація
Власник Укрзалізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 507108
Код Експрес-3 2214200
Пасажиропотік 10-12 тис. на добу
Мапа
Луганськ на Вікісховищі

Історія

Історія станції відраховується від 1878 року, коли відбулося урочисте відкриття Донецької кам'яновугільної залізниці, загальна довжина якої становила 389 верст. Були відкриті такі ділянки, як Микитівка — Дебальцеве — Довжанська, Дебальцеве — Попасна — Краматорськ та власне Дебальцеве — Луганський завод, що підійшла до Луганська із південного заходу.

У Луганську створюється управління Товариства «Донецька залізниця», та закладається поруч зі станцією залізничне училище[1]. Власне й саме технічне управління Донецькою кам'яновугільною залізницею було в Луганську, поки приватна залізниця не була продана державі, та не була приєднана до Казенної Катеринінської залізниці[2].

1898 року прокладена ділянка в північно-східному напрямку Луганське — Міллерово.

Станом на 1917 рік вибудовується і гілка на південному напрямі Луганське — Бразоль, яка одначе була розібрана протягом Громадянської війни, та вже 1921 року зв'язка Луганське — Лутугине була відновлена[1]. Ці три напрямки: на південний захід, на північний схід та і на південь — лишаються основними й у наш час.

Із розвитком луганської залізниці тісно пов'язаний також і завод Гартмана, нині — Луганський тепловозобудівний завод.

Електрифікація

У 2005 році електрифіковано ділянку Дебальцеве — Комунарськ (Алчевськ), 2006 року сюди прибув перший приміський електропоїзд, а вже 2007 року було завершено п'ятирічні роботи з електрифікації ділянки Дебальцеве — Луганськ, завдяки чому Луганська область позбулася статусу передостанньої неелектрифікованої області України (залишилися Чернівецька та Івано-Франківська області). Першим у дорогу зі станції Луганськ вирушив потяг із вагонів третього класу за маршрутом Луганськ — Донецьк. У планах Донецької залізниці до 2030 року фігурує продовження електрифікації, включаючи ділянку Луганськ — Міллерово (РФ), одначе російська частина цієї ділянки, 122 км — Міллерово, що йде в глибину Ростовської області законсервована з 2007 року, нині частково розібрана та кинута напризволяще.

Будівля вокзалу

1980 року на відстані близько 600 м від старого залізничного вокзалу було споруджено теперішню будівлю вокзалу у формі гіперболічного циліндра. До комплексу просторого нового вокзалу увійшли автомобільна естакада протяжністю майже 700 метрів, що сполучає вокзал із центром міста, транспортна розв'язка, критий надземний перехід до платформ, який з однієї сторони виходить до вокзалу, а з іншої — до недіючої трамвайної лінії та вулиці Кірова. Залізничний вокзал є кінцевою зупинкою деяких міських та приміських автобусних маршрутів.

  • Інтер'єр вокзалу
  • Естакада
  • Привокзальний готель
  • Пішохідний міст

Пасажирське сполучення

До літа 2014 року

Станом на 2013 рік луганський вокзал забезпечував внутрішнє, міжнародне та приміське сполучення. Для більшості поїздів далекого сполучення станція Луганськ є кінцевою, виняток становив лише міжнародний поїзд Маріуполь — Липецьк. На внутрішньоукраїнських маршрутах з Луганська поїзди прямували до:

Міжнародні (Україна — РФ) поїзди сполучали Луганськ з:

Приміські дизель-поїзди сполучали Луганськ з населеними пунктами Луганської і Донецької областей України до станцій Комунарськ, Дебальцеве, Лутугине, Ізварине, Попасна, Сватове, Вільхова, Родакове, Сентянівка, Кіндрашівська-Нова, Лантратівка. До 30 серпня 2010 року існувало сполучення з Ростівською областю РФ (роз'їзд 122 км у хуторі Єлань Тарасівського району Ростовської області).

Під час російсько-української війни (з 2014 року)

Із початком війни на сході України залізничне сполучення стало нестабільним. 26 липня 2014 року у зв'язку з пошкодженням залізничних шляхів «Укрзалізниця» тимчасово зупинила рух поїздів за маршрутом Київ — Луганськ та Луганськ — Київ[3][4]. 21 вересня рух відновлено. Донецька залізниця сформувала поїзд № 520/521 сполученням Київ — Луганськ із 10 вагонів, але у зв'язку із підвищеним попитом на перевезення залізничники збільшили кількість вагонів до 18-ти[5][6][7]. 7 жовтня колію на 60 км перегону Сентянівка — Шипилово Донецької залізниці підірвали. Пошкодили 12,5 м колій і три шпали. Поїзд № 520 повернули у зворотній шлях[8].

Оскільки військові дії унеможливили нормальне залізничне сполучення, 20 листопада 2014 року «Укрзалізниця» скасувала поїзд Київ — Луганськ[9][10][11].

28 березня 2015 року бойовики ДНР і ЛНР запустили приміський електропоїзд сполученням Ясинувата — Луганськ через Єнакієве, Дебальцеве[12].

Нині приміське сполучення з Луганська здійснюється лише до станції Мануїлівка.

Примітки
  1. История железных дорог Донбасса Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  2. Історія Донецької залізниці (рос.)
  3. Донецька залізниця скасувала низку поїздів // НВ, 2014-08-04 (рос.)
  4. «Укрзалізниця» внесла зміни до маршрутів на східні області України
  5. Поїзд Київ — Луганськ у перший після відновлення рейс вирушив 100 % заповнений
  6. Луганськ — Київ: повернення «двадцятки»
  7. Поїзди в Донецьк і Луганськ: що думають залізничники про відновлення сполучення // Сегодня, 2020-01-20 (рос.)
  8. Поїзд № 520 «Київ — Луганськ» відправлять назад в Київ
  9. «Укрзалізниця» остаточно скасовує поїзд Київ — Луганськ
  10. Останній поїзд «Луганськ — Київ» (фоторепортаж) (рос.)
  11. Останній поїзд з Луганська до Києва відправився 20 листопада (фото)
  12. Бойовики запускають поїзд через Дебальцеве

Панорама
Вокзал та естакада

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.