Мигаї

Мигаї́ — село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 940 осіб.

село Мигаї
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада  Роздільнянський район
Громада Новоборисівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51140110110060936
Основні дані
Засноване 1800-1810 приблизно
Населення 634
Площа 0,38 км²
Густота населення 1668,42 осіб/км²
Поштовий індекс 67151
Телефонний код +380 4859
Географічні дані
Географічні координати 47°00′26″ пн. ш. 30°00′41″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 65 м
Місцева влада
Адреса ради 67151, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Мигаї, вул. Центральна, 7
Карта
Мигаї
Мигаї
Мапа

 Мигаї у Вікісховищі

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].

Історія

За оповіданням старожилів село було засноване паном-поміщиком Мигаем приблизно 1800 року. А в 1810 було продано німецькому колоністу Я. Келлеру. Який і курував i володів цим посселенням зі своею родиною майже аж до жовтневої революції. Станом на 1906 рік оскільки iнформацiї за мало, у хуторі було 14 дворів, у яких проживало 119 жителів (55 чоловіків, 64 жінки) — безземельних селян-українців, які наймалися на роботу до Келлера який жив на х. Майорському за 2 км на північ від хутора Мигаї. Пiсля революцii 1918 влада перейшла до бiльшовикiв, землі було роздано селянам по 2 га на душу. Решта землі і поміщицькі будинки перейшли до державного фонду. В перiод з 1920—1923 р. В село було переселено приблизно 150 українців з Канади, які повернулися за проханням Ленiна на вiдбудову країни.

12 вересня 1967 р. с. Мигаї і Вербани[2] Мигаївської сільради об'єднані в село Мигаї.[3]

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 658 осіб, з яких 298 чоловіків та 360 жінок.[4]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 630 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 88,49 %
молдовська 3,15 %
білоруська 3 %
російська 2,37 %
болгарська 2,05 %
гагаузька 0,63 %

Примітки
  1. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 25 липня 2020.
  2. Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  3. Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1967 — № 41 — с. 451.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.