Наступного разу я стрілятиму в серце
«Наступного разу я стрілятиму в серце» (фр. La prochaine fois je viserai le coeur) — французький трилер, поставлений у 2014 році режисером Седріком Анже на основі реальних подій.
| Наступного разу я стрілятиму в серце | |
|---|---|
| La prochaine fois je viserai le coeur | |
![]() | |
| Жанр | трилер |
| Режисер | Седрік Анже |
| Продюсер | Ален Аттал, Енн Рапчик, Томас Клотц |
| Сценарист | Седрік Анже |
| На основі | книги Івана Стефановича |
| У головних ролях |
Ґійом Кане Ана Жирардо Жан-Ів Бертело |
| Оператор | Томас Хардмеєр |
| Композитор | Грегуар Гецель |
| Художник | Тьєррі Франсуа, Юрген Дьорінг |
| Кінокомпанія |
Sunrise Films Les Productions du Trésor Mars Films Caneo Films Pictanovo Nord-Pas-de-Calais |
| Дистриб'ютор | Артхаус Трафік (Україна) |
| Тривалість | 111 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
|
| Рік | 2014 |
| Дата виходу |
|
| Кошторис | €5 100 000 |
| IMDb | ID 3324494 |
| Рейтинг |
IMDb: |
| Офіційний сайт | |
Синопсис
Упродовж декількох місяців, між 1978 і 1979 роками, мешканці Уази постійно відчувають тривогу і страх: на вулицях лютує жорстокий маніяк, мішенню якого є молоді жінки. Злочинець ранить і вбиває обраних навмання людей, що голосують на дорозі, — немов знаходячись скрізь і ніде одночасно, він з легкістю вислизає з пасток правосуддя, уникаючи будь-яких можливих перешкод. Що і не дивно, адже насправді він — молодий і несміливий жандарм, що веде про очі колег нудне і монотонне життя. І як зразковий жандарм, він із задоволенням розслідує свої власні злочини.
В ролях
| Ґійом Кане | ···· | Франк Нойхарт |
| Ана Жирардо | ···· | Софі |
| Жан-Ів Бертело | ···· | Лакомб |
| Патрік Азам | ···· | Тонтон |
| Арно Анрієт | ···· | Локре |
| Дуглас Аттал | ···· | Ноно |
| П'єрік Турньє | ···· | Карпентьє |
| Александр Кар'єр | ···· | Оссар |
| Франсуа-Домінік Блен | ···· | Ніель |
| Френк Андріє | ···· | Озір |
| Артур Дюжарден | ···· | Бруно |
| Еліс де Ланкесе | ···· | Мелісса |
Визнання
| Нагороди та номінації фільму «Наступного разу я стрілятиму в серце»[1] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат | |
| 2015 | Премія «Люм'єр» | Найкращий актор | Ґійом Кане | Номінація | |
| Найкраща молода акторка | Ана Жирардо | Номінація | |||
| Премія «Сезар» | Найкращий актор | Ґійом Кане | Номінація | ||
| Найкращий адаптований сценарій | Седрік Анже | Номінація | |||
Цікаві факти
- Основою для сценарію фільму, написаного режисером фільму Седріком Анже за документальною книгою журналіста Івана Стефановича, стали реальні події, що відбувалися у Франції наприкінці 1970-х років. З травня 1978 по квітень 1979 року у північному департаменті Франції Уазі, сталося кілька злочинів. Було убито 19-річну дівчину, а декілька чоловік дивом вижили після нападів, але отримали важкі ушкодження. До того ж злочинець писав анонімки правоохоронцям і залишав докази, але розслідування щоразу стикалося з новими труднощами. У результаті один з відставних поліцейських став підозрювати жандарма Алена Ламара, який збирав докази у справі «вбивці з Уази». Ламар майже завжди першим опинявся на місці злочинів, відбитки також вказували на нього. Під тиском доказів Ламар визнав свою провину, однак його не було ув'язнено через визнання неосудним, і досі він знаходиться у психіатричній лікарні[2].
- Зйомки фільму проходли протягом 36 днів на Півночі Франції, але не в департаменті Уаза, де сталися реальні злочини, а в Нор — Па-де-Кале[2].
Примітки
- Повний перелік нагород та номінацій фільму «Наступного разу я стрілятиму в серце» на сайті IMDb
- Юлия Кузнецова. Что надо знать о кинопремьере «В следующий раз я буду стрелять в сердце». 30.07.2017. Процитовано 09.08.2015.
Посилання
- Офіційний сайт
- Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті IMDb (англ.)
(станом на 9 серпня 2015) - Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті AlloCiné (фр.)
(станом на 9 серпня 2015) - Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті ArtHouse
- Наступного разу я стрілятиму в серце на сайті Kino-teatr.ua
- Офіційний український трейлер фільму на YouTube
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.
