Список віце-чемпіонів Формули-1

Формула-1
Поточний чемпіонат
	Чемпіонат 2021 Формули-1
Статті за темою
	Історія Формули-1; Правила Формули-1; Боліди
Списки
	Пілоти (Переможці ГП · Чемпіони · Віце-чемпіони)Конструктори (Переможці ГП · Чемпіони · Віце-чемпіони) Сезони · Гран-прі · Траси (Race Promoters' Trophy winners) Система Нарахування очок; Мотори · Шини · ; Спонсори · Національні кольори; Гоночні прапори ; Фатальні аварії; Транслятори; Люди; Жінки-пілоти; Гран-прі, зупинені червоним прапором; Гонщики, які не брали участі в гонці
Рекорди
	Пілоти (Переможці) (ШК); Конструктори (Перемоги); Шини · Гонки
Див. також
	Міжнародна Автомобільна Федерація (FIA); Всесвітня рада з автоспорту; Асоціація конструкторів Формули-1; Асоціація команд Формули-1; Асоціація гонщиків Формули-1;

Це список пілотів, які зайняли друге місце в чемпіонаті світу з Формули-1.

Ален Прост і Стірлінг Мосс зайняли друге місце чотири рази, Прост в 1983 році за Renault, 1984 і 1988 роках за McLaren і Ferrari 1990 року, і Мосс в 1955 році за Mercedes, 1956 і 1957 за Maserati і 1958 за Vanwall. Також Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів».

Велика Британія є лідером по віце-чемпіонах серед країн. Віце-чемпіонами британцями були Стірлінг Мосс в період між 1955 і 1958, Тоні Брукс за Ferrari в 1959 році, Джим Кларк за Lotus в 1962 році, Грем Хілл за BRM в 1963, 1964 і 1965, Джон Сертіс за Ferrari в 1966 році, Джекі Стюарт за Matra в 1968 році і Tyrrell в 1972 році , Найджел Менселл за Williams в 1986, 1987 і 1991 роках, Деймон Хілл на Williams в 1994 і 1995 роках, Еді Ірвайн за Ferrari в 1999 році, Девід Култхард за McLaren в 2001 році і Льюїс Хемілтон для McLaren в 2007 році.

20 віце-чемпіонів бали у складі команди Ferrari. Це були Альберто Аскарі в 1951 році, Ніно Фаріна в 1952 році, Хосе-Фройлан Гонзалес в 1954 році, Тоні Брукс в 1959 році, Вольфганг фон Трипс в 1961 році, Джон Сертіс в 1966 році, Жакі Ікс в 1970 році, Клей Регаццоні в 1974 році, Нікі Лауда в 1976 році, Жиль Вільньов в 1979 році Дідьє Піроні в 1982 році, Мікеле Альборето в 1985 році, Ален Прост в 1990 році, Міхаель Шумахер в 1998 і 2006 роках, Еді Ірвайн в 1999 році, Рубенс Баррікелло в 2002 і 2004, Феліпе Маса в 2008 році і Фернандо Алонсо в 2010 році.

Найменша різниця між першим і другим місцями була в 1984 році, всього 0,5 очок, які розділяли пілотів команди McLaren Алена Проста і чемпіона Нікі Лауду. Найбільша різниця була в 2011 році, 122 очка, що розділили Себастьяна Феттеля з команди Red Bull та Дженсона Баттона з McLaren.

Рекорд перемог у Гран-Прі у віце-чемпіонів — 7, Ален Прост за McLaren в 1984 і 1988, Кімі Райкконен за McLaren в 2005 році і Міхаель Шумахер за Ferrari в 2006 році. Два пілота стали віце-чемпіонами без жодної перемоги у Гран Прі. Це Ніно Фаріна за Ferrari в 1952 році і Ронні Петерсон за March в 1971 році.

Дженсону Баттону належить рекорд за кількістю очок за друге місце — 270 (в 2011 році). Стірлінг Мосс, в 1955 році, набрав найменше — 23.

Два пілота отримали друге місце посмертно — Вольфганг фон Трипс в 1961 році і Ронні Петерсонас в 1978 році.

По сезонам

Ален Прост був віце-чемпіоном чотири рази, також чотири рази він був чемпіоном

Стірлінг Мосс є лідером за кількістю других місць серед «не чемпіонів»

Грем Хілл має три других місця і два титули чемпіона

Найджел Менселл має три других місця і один титул чемпіона

Сезон	Пілот	Команда	Двигун	Поул	Перемоги	Подіуми	Очки	Різниця
1950	Хуан-Мануель Фанхіо	Alfa Romeo	Alfa Romeo	4	3	3	27	3
1951	Альберто Аскарі	Ferrari	Ferrari	2	2	3	25	6
1952	Ніно Фаріна	Ferrari	Ferrari	2	0	4	24	12
1953	Хуан-Мануель Фанхіо	Maserati	Maserati	1	1	4	28	6.5
1954	Хосе-Фройлан Гонзалес	Ferrari	Ferrari	1	1	4	25.14	16.86
1955	Стірлінг Мосс	Mercedes	Mercedes	1	1	3	23	17
1956	Стірлінг Мосс	Maserati	Maserati	1	2	3	27	3
1957	Стірлінг Мосс	Maserati Vanwall	Maserati Vanwall	1	3	3	25	15
1958	Стірлінг Мосс	Cooper Vanwall	Climax Vanwall	3	4	5	41	1
1959	Тоні Брукс	Ferrari	Ferrari	2	2	4	27	4
1960	Брюс Макларен	Cooper	Climax	0	1	6	34	9
1961	Вольфганг фон Трипс†	Ferrari	Ferrari	1	2	4	33	1
1962	Джим Кларк	Lotus	Climax	5	3	3	30	12
1963	Грем Хілл	BRM	BRM	2	2	5	29	25
1964	Грем Хілл	BRM	BRM	1	2	5	39	1
1965	Грем Хілл	BRM	BRM	4	2	6	40	14
1966	Джон Сертіс	Ferrari Cooper	Ferrari Maserati	2	2	4	28	14
1967	Джек Бребем	Brabham	Repco	2	2	6	46	5
1968	Джекі Стюарт	Matra	Ford	0	3	4	36	12
1969	Жакі Ікс	Brabham	Ford	2	2	5	37	26
1970	Жакі Ікс	Ferrari	Ferrari	4	3	5	40	5
1971	Ронні Петерсон	March	Ford	0	0	5	33	29
1972	Джекі Стюарт	Tyrrell	Ford	2	4	5	45	16
1973	Емерсон Фіттіпальді	Lotus	Ford	1	3	8	55	16
1974	Клей Регаццоні	Ferrari	Ferrari	1	1	7	52	3
1975	Емерсон Фіттіпальді	McLaren	Ford	0	2	6	45	19.5
1976	Нікі Лауда	Ferrari	Ferrari	3	5	9	68	1
1977	Джоді Шектер	Wolf	Ford	1	3	9	55	17
1978	Ронні Петерсон†	Lotus	Ford	3	2	7	51	14
1979	Жиль Вільнев	Ferrari	Ferrari	1	3	7	47	4
1980	Нельсон Піке	Brabham	Ford	2	3	6	54	13
1981	Карлос Ройтеман	Williams	Ford	2	2	7	49	1
1982	Дідьє Піроні	Ferrari	Ferrari	2	2	6	39	5
1983	Ален Прост	Renault	Renault	3	4	7	57	2
1984	Ален Прост	McLaren	TAG	3	7	9	71.5	0.5
1985	Мікеле Альборето	Ferrari	Ferrari	1	2	8	53	20
1986	Найджел Менселл	Williams	Honda	2	5	9	70	2
1987	Найджел Менселл	Williams	Honda	8	6	7	61	15
1988	Ален Прост	McLaren	Honda	2	7	14	87	3
1989	Айртон Сенна	McLaren	Honda	13	6	7	60	16
1990	Ален Прост	Ferrari	Ferrari	0	5	9	71	7
1991	Найджел Менселл	Williams	Renault	2	5	9	72	24
1992	Рікардо Патрезе	Williams	Renault	1	1	9	56	52
1993	Айртон Сенна	McLaren	Ford	1	5	9	73	26
1994	Деймон Хілл	Williams	Renault	2	6	11	91	1
1995	Деймон Хілл	Williams	Renault	7	4	9	69	33
1996	Жак Вільньов	Williams	Renault	3	4	11	78	19
1997	Хайнц-Харальд Френтцен*	Williams	Renault	1	1	7	42	39
1998	Міхаель Шумахер	Ferrari	Ferrari	3	6	11	86	14
1999	Еді Ірвайн	Ferrari	Ferrari	0	4	9	74	2
2000	Міка Хаккінен	McLaren	Mercedes	5	4	11	89	19
2001	Девід Култхард	McLaren	Mercedes	2	2	10	65	58
2002	Рубенс Баррікелло	Ferrari	Ferrari	3	4	10	77	67
2003	Кімі Райкконен	McLaren	Mercedes	2	1	10	91	2
2004	Рубенс Баррікелло	Ferrari	Ferrari	4	2	14	114	34
2005	Кімі Райкконен	McLaren	Mercedes	6	7	12	112	21
2006	Міхаель Шумахер	Ferrari	Ferrari	4	7	12	121	13
2007	Льюїс Хемілтон	McLaren	Mercedes	6	4	12	109	1
2008	Феліпе Маса	Ferrari	Ferrari	6	6	10	97	1
2009	Себастьян Феттель	Red Bull	Renault	4	4	8	84	11
2010	Фернандо Алонсо	Ferrari	Ferrari	2	5	10	252	4
2011	Дженсон Баттон	McLaren	Mercedes	0	3	12	270	122
2012	Фернандо Алонсо	Ferrari	Ferrari	2	3	13	278	3
2013	Фернандо Алонсо	Ferrari	Ferrari	0	2	9	242	155
2014	Ніко Росберг	Mercedes	Mercedes	11	5	15	317	67
2015	Ніко Росберг	Mercedes	Mercedes	7	6	15	322	59
2016	Льюїс Хемілтон	Mercedes	Mercedes	12	10	17	380	5
2016	Себастьян Феттель	Ferrari	Ferrari	4	5	13	317	46
Сезон	Пілот	Команда	Двигун	Поул	Перемоги	Подіуми	Очки	Різниця

† Вольфганг фон Трипс помер після аварії на Гран-прі Італії 1961. Ронні Петерсон аналогічно помер після аварії на Гран-прі Італії 1978.
* У 1997 році Міхаель Шумахер закінчив чемпіонат другим, у трьох очках позаду Жака Вільнева, але був дискваліфікований за створення аварійної ситуації з Вільневим на Гран-прі Європи.[1]

За пілотами

Нижче наведено список пілотів, які ставали кілька разів віце-чемпіонами.

Пілот	Віце-чемпіон	Чемпіон
Стірлінг Мосс	4	0
Ален Прост	4	4
Грем Хілл	3	2
Найджел Менселл	3	1
Фернандо Алонсо	3	2
Хуан-Мануель Фанхіо	2	5
Жакі Ікс	2	0
Джекі Стюарт	2	3
Емерсон Фіттіпальді	2	2
Ронні Петерсон	2	0
Айртон Сенна	2	3
Деймон Хілл	2	1
Рубенс Баррікелло	2	0
Кімі Райкконен	2	1
Міхаель Шумахер	2	7
Ніко Росберг	2	1
Льюїс Хемілтон	2	3
Себастьян Феттель	2	4

За країнами

Список віце-чемпіонів за національною приналежністю.

№	Країна	Других місць	Гонщик(ів)
1	Велика Британія	22	12
2	Бразилія	8	5
2	Німеччина	8	5
4	Франція	5	2
5	Аргентина	4	3
5	Італія	4	4
7	Фінляндія	3	2
7	Іспанія	3	1
9	Канада	2	2
9	Бельгія	2	1
9	Швеція	2	1
12	Нова Зеландія	1	1
12	Австралія	1	1
12	Швейцарія	1	1
12	Австрія	1	1
12	ПАР	1	1

Примітки

FIA World Motor Sport Council - 11 November 1997. Архів оригіналу за 2 березня 2005. Процитовано 20 березня 2011.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] FIA World Motor Sport Council - 11 November 1997. Архів оригіналу за 2 березня 2005. Процитовано 20 березня 2011.