Формула-1 — Гран-прі Туреччини 2007

Гран-прі Туреччини 2007 року — дванадцятий етап чемпіонату світу 2007 року з автоперегонів у класі Формула-1, відбувся з 26 по 28 серпня на трасі Істанбул Парк в Стамбулі (Туреччина). Перемогу на цих перегонах святкував бразильський гонщик Феліпе Масса з команди «Феррарі». Це був третій Гран-прі Туреччини і втретє він відбувався на цій же трасі.

Гран-прі Туреччини 2007
III Petrol Ofisi Turkish Grand Prix
12-й із 17 етапів сезону 2007/ Гонка №780
← 11.Угорщина • 13.Італія →
Дата 26 серпня 2007 року
Місце Стамбул
Траса Істанбул Парк
Довжина кола 5,338 км
Дистанція 309,396 км (58 кіл)
Погода Сонячно, сухо
Температура повітря +34°С, траси +49°C
Поул
1’27.329 Феліпе Масса Феррарі
Найшвидше коло
1’27.295
(57 коло)		 Кімі Ряйкконен Феррарі
Подіум
Переможець Феліпе Масса Феррарі
2 місце Кімі Ряйкконен Феррарі
3 місце Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес
2006 ←  Гран-прі Туреччини 2007  → 2008

Перед гран-прі

Льюїс Хемілтон випереджував свого напарника по команді «Макларен» Фернандо Алонсо на 7 очок і посідав перше місце у таблиці чемпіонату світу. У Кубку конструкторів команда «Макларен» йшла попереду «Феррарі» з різницею у 19 очок, попри те, що на попередньому гран-прі (Гран-прі Угорщини) команда не отримала жодного очка через інцидент Алонсо-Хемілтон.


Кваліфікація

Відбулася 25 серпня 2007 року. Погода: Сонячно. Сухо. Температура повітря: +350С, траси: +520С.

За поул-позишн змагалися пілоти «Феррарі» та «Макларена». Але як на вільних заїздах у п'ятницю зранку так і на суботній кваліфікації відчувалася деяка перевага «Феррарі». Тому поул отримав Феліпе Масса, а Ряйкконен лише через свою помилку на останньому заліковому колі, коли він трішки виїхав за узбіччя, не зміг поборотися за поул і посів третє місце. Друге і четверте місця посіли пілоти «Макларену» — Хемілтон та Алонсо відповідно.

Перегони

Старт перегонів пілоти «Макларену» провалили: Хемілтон не зміг втримати Ряйкконена, а Алонсо взагалі пропустив обох пілотів «Заубера». У подальшому перегони йшли досить спокійно: Масса лідирував майже весь час (окрім моментів, коли він заїжджав на піт-лейн), а Алонсо зміг випередити пілотів «Заубера» за рахунок того, що вони занадто рано пішли на піт-стоп. Але за 15 кіл до фінішу вибухнула права передня покришка на боліді Хемілтона. Британець зміг доїхати до боксів та замінити колеса, але у підсумку він опинився лише на п'ятому місці.

Цікаві факти
  • Для дворазового чемпіона Фернандо Алонсо це гран-прі стало ювілейним - сотим.
  • Після цього гран-прі всі четверо лідерів у заліку пілотів мали рівну кількість перемог на гран-прі у цьому сезоні — по три. Це пілоти команд «Макларен» та «Феррарі»: Хемілтон, Алонсо, Масса, Ряйкконен.
  • У цьому гран-прі, як і на попередніх гран-прі Туреччини, перемогу святкував той пілот, який стартував з поулу.

Класифікація

Кваліфікація
Пілот Команда 1 частина 2 частина 3 частина
1 Феліпе Масса Феррарі 1:27.488 1:27.039 1:27.329
2  Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 1:27.513 1:26.936 1:27.373
3  Кімі Ряйкконен Феррарі 1:27.294 1:26.902 1:27.546
4  Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 1:27.328 1:26.841 1:27.574
5  Роберт Кубіца Заубер-БМВ 1:27.997 1:27.253 1:27.722
6  Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 1:28.099 1:27.253 1:28.037
7  Хейкі Ковалайнен Рено 1:28.127 1:27.784 1:28.491
8  Ніко Росберг Вільямс-Тойота 1:28.275 1:27.750 1:28.501
9  Ярно Труллі Тойота 1:28.318 1:27.801 1:28.740
10  Джанкарло Фізікелла Рено 1:28.313 1:27.880 1:29.322
11  Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 1:28.304 1:28.002
12  Марк Веббер Ред Булл-Рено 1:28.500 1:28.013
13  Девід Култхард Ред Булл-Рено 1:28.395 1:28.100
14 Рубенс Барікелло[1] Хонда 1:28.792 1:28.188
15  Дженсон Баттон[1] Хонда 1:28.373 1:28.220
16  Александр Вюрц Вільямс-Тойота 1:28.360 1:28.390
17  Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 1:28.798
18  Ральф Шумахер Тойота 1:28.809
19  Такума Сато Супер Агурі-Хонда 1:28.953
20  Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 1:29.408
21  Адріан Сутіл Спайкер-Феррарі 1:29.861
22  Сакон Ямамото Спайкер-Феррарі 1:31.479

Перегони
Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1 Феліпе Масса Феррарі 58 1:26:42.161 1 10
2  Кімі Ряйкконен Феррарі 58 +2.2 3 8
3  Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 58 +26.1 4 6
4  Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 58 +39.6 6 5
5  Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 58 +45.0 2 4
6  Хейкі Ковалайнен Рено 58 +46.1 7 3
7  Ніко Росберг Вільямс-Тойота 58 +55.7 8 2
8  Роберт Кубіца Заубер-БМВ 58 +56.7 5 1
9  Джанкарло Фізікелла Рено 58 +59.4 10
10  Девід Култхард Ред Булл-Рено 58 +71.0 13
11  Александр Вюрц Вільямс-Тойота 58 +79.6 14
12  Ральф Шумахер Тойота 57 +1 коло 16
13  Дженсон Баттон Хонда 57 +1 коло 22[1]
14  Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 57 +1 коло 11
15  Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 57 +1 коло 15
16  Ярно Труллі Тойота 57 +1 коло 9
17 Рубенс Барікелло Хонда 57 +1 коло 21[1]
18  Такума Сато Супер Агурі-Хонда 57 +1 коло 17
19  Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 57 +1 коло 18
20  Сакон Ямамото Спайкер-Феррарі 56 +2 кола 20
21  Адріан Сутіл Спайкер-Феррарі 54 тиск пального 19
схід  Марк Веббер Ред Булл-Рено 10 Гідравліка 12

Найшвидше коло: Кімі Ряйкконен — 1:27.295

Кола лідирування: Феліпе Масса — 55 (1-19, 22-42, 44-58); Льюїс Хемілтон — 1 (20); Хейкі Ковалайнен — 1 (21); Фернандо Алонсо — 1 (43).

Примітки і посилання
  1. Барікелло та Баттон були покарані за заміну двигуна перед перегонами. Їх результати у кваліфікації були знижені на 10 місць. Тому вони стартували з 21 та 22 місця відповідно.

Джерела Інтернет
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.