Російська абетка

Росі́йська абе́тка — абетка російської мови, у теперішньому вигляді з 33 літерами, що існує фактично з 1918 року (офіційно тільки з 1942 року: раніше вважалося, що в російській абетці 32 літери, оскільки Е (укр. — є) та Ё (укр. — йо) розглядалися як варіанти однієї літери):

АаБбВвГгДдЕеЁёЖжЗзИиЙй
КкЛлМмНнОоПпРрСсТтУуФф
ХхЦцЧчШшЩщЪъЫыЬьЭэЮюЯя
Російська абетка
Вид
Алфавіт
Мови Російська мова
Напрям Зліва направо
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Історія російської абетки

Літери, що сьогодні використовуються у більшості слов’янських мов, були створені проповідниками християнства Кирилом і Мефодієм у IX ст. н.е. Кирило і Мефодій мали візантійське походження та, через відсутність безпосереднього контакту з жителями Київської Русі, створили абетку - глаголицю - на основі звучання близької їм болгарьскої мови. Створена вона була задля перекладу Біблії. Перші літери мають майже нічого спільного з кирилицею. Вже учні Кирила і Мефодія модифікували абетку, зробивши її більш подібною до грецької, та назвали її кирилицею. Ця абетка і стала основою для церковнослов’янської мови, що, поєднавшись із цивільної староруською, сформувала російську мову, а з ними і варіацїї в літерах[1]. Вже пізніше, у 1708-1710 рр. Петро І провів реформу письма, що усунула рідко-вживані літери з кириличного алфавіту та створив спрощений друкований шрифт, що дістав назву гражданський шрифт. Саме він і використовується сьогодні[2].


Відмінності від української абетки
Російська абетка до реформи 1918 року

Деякі літери виконують не ті ж функції, що в українській абетці:

  • г слід читати як українську ґ;
  • е слід читати як українську є;
  • ё позначає йотоване о, у більшості літератури замість неї використана е (окрім дитячої літератури та посібників для вивчання російської мови як іноземної);
  • и слід читати як українську і;
  • ч завжди позначає м'який приголосний;
  • ъ є зазвичай аналогом апострофа, найчастіше відокремлює префікс від кореню (пор. подъезд з укр. під'їзд);
  • ы подібне до української и, проте вимовляється з напруженням як 'і (апостроф та і), тобто російські ъ та и';
  • э слід читати як українську е.

Загалом в російській абетці відсутні українські літери Ґ, Є, І, Ї. Натомість присутні літери Ё, Ъ, Ы, Э.

Таблиця транслітерації

Російська буква Український відповідник
А а а
Б б б
В в в
Г г ґ; г (у Господь; ого!); в (его та у деяких суфіксах: -ого, -его, напр. лучшего)
Д д д
Е е є
Ё ё йо
Ж ж ж
З з з
И и і, ї
Й й й
К к к
Л л л
М м м
Н н н
О о під наголосом вимовляється, як [о], без наголосу — як [а]
П п п
Р р р
С с с
Т т т
У у у
Ф ф ф
Х х х
Ц ц ц
Ч ч ч; ш (у деяких словах: что, булочная та ін.)
Ш ш ш
Щ щ щ
Ъ ъ '
Ы ы и
Ь ь ь
Э э е
Ю ю ю
Я я я

Див. також

Примітки
  1. Русский язык за 18 минут. YouTube. Arzamas. 20 грудня 2017. Процитовано 6 червня 2021.
  2. Трегубова, Ярослава (9 листопада 2018). Українці користуються шрифтом Петра І, а треба своїм – каліграф Чебаник. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 6 червня 2021.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.