Ľ

Ľ, ľ — літера розширеного латинського альфабету, утворена буквою L з додаванням гачека. Використовується в словацькому альфабеті та історичному проєкті української латинки Їречека для позначення м'якого /lʲ/.

Ľ
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň N̈ Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ Ɽ ß
ſ Ś Ŝ Ṡ Ş Š Þ
Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ ẗ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ Ẋ Ý
Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ Ẕ Ƶ
Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        

Використання

У словацькому алфавіті буква Ľ називається mäkké el («м'яке ель») й історично є спрощенням поєднання L з гачеком. Вона займає 22-е місце за рахунком і позначає палатальний бічний приголосний звук МФА: [ʎ][1], який протиставлений передньоязиковому боковому МФА: [l], що позначається звичайною буквою L l. Зустрічається досить рідко, наприклад, у словах Ľudovít Štúr " Людовит Штур " або ľud «народ». Ця буква відрізняється від схожої букви Ĺ, яка в словацькому позначає довгий складовий приголосний звук ː [l̩]. У деяких шрифтах велика і мала Ľ виглядає як поєднання L з гачеком.

Також ця буква використовується в українській латинці та позначає палаталізований бічний МФА: [lʲ], наприклад, / lʲːu / «ллю» (lľu).

Див. також

Примітки
  1. Смирнов Л. Н. Словацька мова // Мови світу: Слов'янські мови. / РАН. Інститут мовознавства. Ред. колл .: А. М. Молдован, С. С. Скорвід, А. А. Кибрик і ін. — М .: Academia, 2005.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.